27 вересня 2011 р.

Роль університетів у розвитку міст

Останні два дні у Варшаві проходиться конференція "Міста та університети", на якій експерти зі всієї Європи обговорюють роль університетів у розвитку міст та у стимулюванні зростання інноваційної економіки. Конференція ініційована Мережею університетів європейських столиць UNICA та Центром Euroreg Варшавського університету.

Сиджу я, слухаю про що говорять колеги зі Східної та західної Європи і думаю, на скільки ми далекі в Україні від концептуального розуміння ролі унівеситетів у розвитку економіки та посиленні людського потенціалу. На скільки наша наука відірвана від вищої освіти, вища освіта від бізнесу, а бізнес від науки. А держава домінує у всій цій відірваності, оскільки абсолютно не здатна побудувати мости та стимулювати обмін ідеями та кадрами між цима ключовими елементами інноваційної моделі розвитку.

Всім відомо, що успішність економіки у сучасній глобальній економіці залежить від її здатності постійно виробляти інновації – у виробництві, сфері послуг, освіті, управлінні, маркетингу і т.д. Уряд країни (або регіону чи міста), яка вирішила стати лідером у своїму регіоні або на світових ринках у певному сегменті, перш за все вкладає кошти у розвиток освіти, досліджень та прикладних розробок для підвищення додаткової вартості продукції та послуг, а також в інфрастуктуру для підвищення рівня «доступності» території для інвесторів, компаній та висококваліфікованих спеціалістів. Це нині роблять Китай, Індія, Бразилія, Малайзія та багато інших країн.

Україна ігнорує ці глобальні тренди. Ми звичайно маємо офіційну політику «переходу держави до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку» (мало хто може пояснити що саме це означає!). Ми маємо гарно виписані стратегії Інноваційного розвитку і посилення потенціалу нашої науки і досліджень. Однак ці пріоритети ніяким чином не інтегровані в економічну політику держави. Вони розглядаються як щось окреме і «екзотичне», тоді як реальна економіка – у розрізі шахт, металургійних комбінатів, хімічних підприємств та сільського господарства – розглядається окремо. 

І саме тому щороку фінансування цільових дослідницьких проектів з державного бюджету виконується на 1-20% (!), а тим часом ключові галузі господарства отримують значні кошти на реструктуризацію, а бюджет витрачає у рази більше запланованих коштів на будівництво стадіонів. І тому навіть дуже практичні і релевантні розробки українських дослідників не мають втілення в економіці.

Навіть Київ, цей світоч науки і знань України, де сконцентрована третина всього науково-дослідницького потенціалу країни, здається нездатний осягнути важливості своїх університетів, дослідницьких інститутів, лабораторій та дослідників для створення більш динамічної та стійкої моделі економічного зростання. У проекті стратегії Києва до 2025 року батьки міста мають амбіцію перетворити Київ на «інноваційний центр Центральної і Східної Європи». Однак вони ніяким чином не аналізують інтеллектуальний та інноваційний потенціал міста у розрізі його користі для майбутнього розвитку міста. Вони не провели аудиту і не відповіли на питання, а що можуть київські дослідники та інноватори, і що із цього може стати корисним для міста. Більш того, вони так по-справжньому і не побудували діалог із цими партнерами, для того щоб дізнатися їх реальні можливості, перспективи і потреби

Так що здається мені місто (і країна загалом) має свій підхід до інноваційності, а інституції, які продукують ці самі інновацій – свій. І поки ми будемо витрачити менше одного відсотка ВВП на науку і дослідження, поки наша вища освіта буде такою далекою від академічних та прикладних дослідних інститутів і поки наші науковці будуть суміщати посади дослідника із викладацькою роботою у 3-5 університетах одночасно, до тих пір єдиними успіхами нашої економіки будуть збільшення експорту металу або соняшника на міжнародні ринки. А позиції у першій чи хоча б третій сотні глобального рейтингу університетів будуть залишатися лише далекою і нездійсненою мрією.

Пости по темі:

24 вересня 2011 р.

Посткризові (?) столиці і метрополії - варшавські дискусії

Хвороби і подорожі залишають мало часу на блог, однак сподіваюся справи пішли на поправку:-) Вчора ми нарешті провели перший семінар нашої дослідницької мережі, яка цікавиться питаннями впливу кризи на столичні міста - у Варшавському університеті. Мої друзі і колеги із Єврорегу зробили чудову роботу, а учасники семінару завершили вдалу комбінацію.

Загалом доповіді були дуже різними - від розвитку (і падіння) фінансових центрів у центральносхідноєвропейських столицях, процесів метрополізації та субурбанізації, впливу кризи на рітейл та ландшафт міста до соціальної сегрегації та впливу кризи на міграцію у метрополіях та столицях. Найближчим часом на сайті нашої  дослідницької мережі ми опублікуємо презентації учасників, також сподіваємося наступного року підготувати збірку найкращих статей і опублікувати їх тут, у Варшаві.

Загалом семінар почався із цілком слушного зауваження директора Єврорегу професора Гожелака про те, що криза незавершена і ми взагалі не знаємо де ми нині - у кризі, після неї чи перед ще більшою катастрофою. Тому оцінити її вплив на столиці дуже складно, особливо зважаючи на "люфт" у регіональній статистиці та неможливість оперувати даними після 2008-09 років.

Уряди країн та регіонів витратили значні кошти на стабілізаційні пакети у 2008-09 роках, нині таких грошей у більшості державних бюджетів немає, а ситуація може вимагати нових "рятувальних жилетів". Хоча у випадку нових країн-членів ЄС та їх столиць значні кошти зі структурних фондів у наступні 3 роки можуть дещо пом'якшити фінансові проблеми (це якщо євро та весь Європроект не завалиться...). Наприклад у Варшаві надходження зі структурних фондів ЄС складатимуть 10% від міського бюджету у 2011-13 роках. Подібні цифри можна спрогнозувати і у Будапешті, Софії чи Вільнюсі.

Однак для дійсно якісних змін, які б використали можливість кризи для глибоких реформ міської економіки, потрібно більш ніж кошти ЄС - потрібна політична воля, мобілізація та чітка пріоритезація заходів та інструментів, які у довгостроковій перспективі мають підвищити конкурентоспроможність міст, рівень їх економічного розвитку та соціальні стандарти.

Поки що ми маємо більше запитань ніж відповідей. Маємо надію, що до наступного семінару нашої мережі, який відбудеться у Києві наступного року, ми матимемо більше відповідей:-) Запрошуємо приєднатися до дискусії!

А я залишаюся у Варшаві ще на декілька днів - попереду конференція UNICA щодо ролі університетів у розвитку інноваційної економіки міст. Буду робити доповідь про Київ. І звичайно напишу про результати.

Пости по темі:
1. Книжкове рев'ю: Едвард Глейзер "Тріумф міста"
2. Міста можливостей
3. Чи можна зруйнувати місто рейтингом?

9 вересня 2011 р.

Адміністративна реформа в Україні - початок без кінця

Отож я не помиляюся, через 10 мсяців після грандіозного "запуску" адміністративної реформи Президент сьогодні видає Розпорядження щодо оптимізації центральних і місцевих органів влади.  Воно передбачає (нарешті) фіналізувати положення і граничні чисельності апарату центральних огранів влади (ЦОВ), приведення кількості керівників ЦОВ до вимог законодавства. Одночасно розпорядження започатковує процес перетурбацій на регіональному та місцевому рівнях.

Тобто той хаос, який відбувається у центральних органах влади протягом 2011 року - коли ніхто не має впевненості ні у своїх функціях, ні у рівні відповідальності, ні у структурі, ні у чисельності - нині переміщається двома рівнями нижче. Це означає, що у гіршому випадку нам загрожує повний коллапс системи (нагадую, левова частка публічних послуг здійснюється місцевими і регіональними виконавчими органами влади), а у кращому - річна епопея із реструктуризаціями і звільненнями, яка закінчиться нічим, тобто статусом кво.

Ще ніколи адміністративна реформа в Україні не здійснювалася на такому непрофесійному рівні (щоби там не казали деякі толерантні експерти), із повним ігноруванням найкращих практик і пропозицій своїх власних експертів. Навіть після процесу скорочень у ЦОВ на початку 2000-х, створення і скасування інституту державних секретарів, не було такої пустки і повної прострації у рядах держслужбовців, які просто не розуміють що, а головне навіщо, відбувається.

Ніхто не сумнівається у необхідності проведення адмінреформи і територіальної реформи - державний апарат України гіпертрофований і заважає дихати бізнесу і простим громадянам. Однак будь-який процес реформ повинен мати чіткий план, графік реалізації, критерії оцінки успіху, він повинен базуватися на певних серйозних розробках та аналізі існуючої ситуації.

Здається мені, і не лише мені, у нинішній реформі цього просто немає! Ми спостегігаємо якісь конвульсивні рухи команди реформаторів, яка, використовуючи модний спік, запудрює нам мозок і маскує власну неспроможність стратегічного бачення та доведення справи до логічного і головне ефективного закінчення. Ця команда реформаторів в АП, яка безпосередньо відповідає за процес реформування, ігнорує наробки щодо адмінреформи, здійснені урядом протягом останніх десяти років, в тому числі коштом іноземних донорів. Ми просто викидаємо у вікно швидкістного потяга всі наші напрацювання і аналітику. Тобто викидаємо інструкцію з управління цим самим потягом, який рухається незрозуміло у якому напрямку.

Отож як завжди новини невеселі, і обіцяють нам купу неприємностей найближчим часом. А цього можна було б уникнути, якби в Україні була дійсно професійна і незалежна державна служба, відокремлена від політичного класу, який живе лише сьогоднішнім днем. Аби, аби...

Пости по темі:
1. Про адміністративну реформу в Україні
2. Регіональна політика - чергова перетурбація
3. Знову зміни, та чи зміни

8 вересня 2011 р.

Посткризові економіки Європи

У понеділок у Лондоні я відвідала цікавий семінар дослідної мережі "Фінанси, криза та пост-соціалізм - критична перспектива". І хоча ця тема не зовсім у руслі близьких моєму серцю інтересів, однак вона дуже цікава. Хоча б тому, що мої колеги по RSA вирішили започаткувати цікаву і нелегку справу - наблизити дві гілки економіко-географічних та економічних досліджень - географію фінансів та пост-соціалістичні трансформації. Мене географія фінансів ніколи сильно не цікавила, хоча слід визнати, що дослідження Даріуша Войцека із Оксфорда про просторове "тяжіння" фондових ринків, великих корпорацій та обслуговуючого консалтингового сектору в епоху супер-коннективності є дуже цікавим. Нещодавно вийшла його книга "Глобальні фондові ринки".

Мене більше цікавлять пост-соціалістичні трансформації - економічні, соціальні, суспільні. Про них на семінарі йшлося не так багато - фінанси нині рулять світом! Однак все одно було цікаво послухати деяких доповідачів із країн ЦСЄ, які окреслили особливості впливу кризи на регіон. Зокрема слід відмітити доповідь професора Гожелака із Варшавського університету, який розповів про останні тренди економічного зростання та політичні рішення у Центральній та Східній Європі, де виявляється все не так погано, особливо якщо порівнювати із Португалією, Грецією або Ірландією! Країни ЦСЄ за останні декілька кварталів демонстрували вищі темпи зростання, аніж "старі тигри" ЄС.

Хоча здається консенсусу учасникам досягти не вдалося (хоча я пропустила фінальну дискусію), бо одна група впевнена у відносній "неважливості" європейської периферії, чи то вона Східна, чи то Південна. Фінансові ринки перш за все орієнтуються на країни, які "гарантують" фінансову стабільність ЄС та євро зокрема - тобто перш за все Німеччину, а також Францію та Італію. Банкрутство Греції чи Португалії не буде смертельним, а ось відмова Німеччини "підписати" рахунки, які б врятували Євро, може спричинити гостре піке всього Європроекту.

Інша група наголошує на тому, що ситуація у країнах ЦСЄ, хоча і залежить від динаміки у Західній Європі, однак має декілька "сильних" рис, які гарантують відносну м'якість впливу кризи. Більш того, ситуація у кожній країні досить різна і нових членів ЄС не можна підводити під загальний знаменник. Так само, як не можна порівнювати корумповану та нереформовану Грецію із продуктивною однак перегрітою Ірландією, так само не можна порівнювати супер-просунуті та продуктивні Словенію та Естонію (які вже у Євро, до речі) із проблемними Болгарією чи Румунією.

Україна у цій системі координат майже відсутня, поки що - у пост-соціалістичному дискурсі мова йде в основному про нових членів ЄС та країни-кандидати. Однак це не означає, що цю сферу досліджень слід ігнорувати. Лише у порівнянні із іншими ми можемо краще побачити що спрацювало, а що ні у системі пост-кризової політики та економіки, які інструменти виявилися ефективними, а які не спрацювали, і за яких умов. Одне очевидно - подібний бенчмаркінг, навіть зі "слабаками" ЄС на східній переферії, говорить не на користь України.

Якщо польські колеги наголошують на тому, що вони прогавили можливості, які надала криза, і такі самі заголовки я читаю нині у британській пресі, то в Україні влада навіть не аналізувала можливості, які може принести криза. Вся "міць" нашого рятувального жилету була спрямована і до цього часу спрямовується на тушіння пожеж сьогоднішнього дня, про майбутнє за горизонтом 3-5 років ніхто не замислюється.

Тому як завжди, коли дивишся на графік економічного зростання у регіоні ЦСЄ за останні 20 років, то бачиш, що Україна на самому дні - у 2011 році (за прогнозами) рівень нашого ВВП становитиме 70% від базового рівня 1989 року. Для порівняння, найвищий показник зафіксовано у Польщі - більше 200%, у Білорусі є рекордні 180%, а у Росії, Латвії та Литви, які теж сильно постраждали від кризи, рівень ВВП становить більше 110% від базового року.


До речі, матеріали семінару мають розмістити на сайті дослідницької мережі за цією адресою. Якщо вам цікаво - слідкуйте за ресурсом.

А через пару тижнів я напишу як впливає криза на столиці Європи, за результатами експертного семінару у Варшаві. 

Пости по темі:
1. Про дорогу економію або як не треба скорочувати державні витрати
2. Системна криза вимагає зміни системи управління
3. Інноваційний тиждень: Кризові інновації
4. Криза та її наслідки - погляд місцевих та регіональних органів влади Європи 

2 вересня 2011 р.

Акценти літа

Прийшов вересень і я вирішила підвести підсумки літа - про що писалося та думалося:-) Літо було спекотним і досить зайнятим, тому писалося менше, однак думалося багато.

По-перше я дуже зацікавилася Стратегією розвитку Києва до 2025 року. Після участі в дискусії щодо майбутнього столиці організованого ФЕУ та публікації Проекту стратегії на сайті КМДА я вирішила долучитися до процесу громадського обговорення документу та підготувала свої коментарі. Вони почалися із низки постів про недоліки стратегії. Мені також дуже пощастило знайти групу однодумців на Фейсбуку. Ось ми й вирішили об'єднати зусилля та підготувати коллективну ініціативу, яка пропонує київській владі новий формат спілкування із громадою міста в процесі підготовки та реалізації стратегії. Відкритого листа можна прочитати тут, а прес-реліз - тут. Зараз чекаємо на реакцію КМДА, однак за будь-якого варіанту розвитку подій я вважаю ми дозріли до того, щоби організувати Відкритий Форум - зустріч активних киян, яким небайдужий напрямок розвитку міста, а не лише наявність лампочок у під'їздах, парковок для авто та парків біля дому:-)

По-друге я  писала про регіональну політику в Україні - що відбувається із її системою врядування в контексті адміністративної реформи та які головні події та процеси впливали на розвиток регіонів протягом 20-ти рокі незалежності України.

По-третє в рамках одного із моїх проектів я робила деякі замітки щодо ситуації у місцевих органах влади - від їх онлайн статусу, до їх активності, яка дає надію на оптимістичне майбутнє:-)

Я також багато писала про міста - про роль рейтингів у розвитку міст, про стратегічне планування Львова (до речі, мерія разом із Інститутом Міста розпочала процес громадського обговорення нової комплексної стратегії міста, і кого цікавить документ дивіться тут), про серпневі погроми в Лондоні та інших англійських містах. Я також написала рев'ю на нову книгу Едварда Глейзера "Тріумф міста", яка мені дуже сподобалася і незважаючи на те, що я не погоджуюсь із деякими концептуальними засадами підходу автора, дуже рекомендую її прочитати.

Оскільки я зараз готую невелике дослідження на тему ролі університетів у розвитку міста (на прикладі Києва), то я заглибилася у сферу інновацій та досліджень та їх роль для економіки країни. Почала із  дослідників і науковців - їх кількості та якості. Планую ще декілька постів на цю тему найближчим часом, особливо після конференції про роль університетів в економіці сучасного міста, яку відвідаю у Варшаві наприкінці вересня.

Я також інколи писала про різні цікаві новини у сфері наших інтересів, рекламувала перший семінар дослідницької мережі RSA "Вплив глобальної кризи на розвиток столичних міст" у Варшаві. Зараз реєстрація вже закрита, але у нас є досить цікавий набір презентацій із різних куточків Європи. Після семінару ми опублікуємо презентації на сайті Мережі.

Ну ось і все, а попереду цікава осінь із купою подій! Не забувайте заглядати на Акценти:-)

Пости по темі:

1. Акценти травня
2. Акценти квітня
3. Акценти березня