20 фактів про розвиток регіонів України

20 - магічна цифра для України цього року. Ми святкуємо двадцяту річницю незалежності. Як для держави може й небагато, однак цифра більш ніж символічна зважаючи на нашу історію. І хоча не справдилося все те, про що мріялося два десятки років тому, є багато причин для святкування. Є також багато причин для того, щоб проаналізувати чого ми досягли і чому так мало (або багато).

Цими днями можна прочитати купу аналітики про досягнення і провали України, про цікаві факти і навіть "словник" сучасної України, який складається із ідіом сучасних політиків та простих українців. А мене як завжди тягне на регіональну тематику. Сиділа я і думала - а що сталося із українськими регіонами за останні 20 років, як змінився їх потенціал та можливості, які перетворення були ключовими і які несправджені надії шкодять більш за все їх майбутньому розвитку? Таких трендів і подій багато, а тому на знак пошани до ювілею я вирішила скласти двадцятку найбільш важливих на мою думку подій та трендів, які визначали і визначатимуть у майбутньому розвиток регіонів України.

Отож моя двадцятка виглядає так (не у порядку важливості):

1. Прийняття законів "Про місцеве самоврядування" (1997) та "Про місцеві державні адміністрації" (1999) створило міцну, але неефективну основу для функціонування територіальних одиниць різного масштабу. У системі існує багато нахльостів і розривів, дублювання і неузгодженості. Чисельні спроби реформування цих законів, в тому числі коштом західних донорів, поки що не дали позитивних результатів. 

2. Прийняття у 2001 році Бюджетного кодексу стало важливим етапом на шляху підвищення економічної свободи місцевих орагнів влади, "відкриття" фінансових відносин між центром і регіонами. І хоча за 10 років численна кількість поправок і нових корегуючих коефіцієнтів дещо нівелювали добрі наміри формул і нормативів розподілу доходів і видатків між областями, містами і районами, все ж таки важливість Кодексу для побудови більш цивілізованих відносин між центром і регіонами не слід недооцінювати.

3. Прийняття у 2006 році Закону України про Засади стимулювання регіонального розвитку, що базується на європейських принципах і підходах до регіональної політики. Хоча багато хто говорить про його недоліки та пропонують нові закони по цій же темі, проблема закону полягає не у його регресивності, а у невиконанні владою левової частки досить притомних зобов'язань, прописаних у законі. Невистачає грошей, знань і культури управління.

4. Депопуляція і еміграція - населення за роки незалежності скоротилося із 52 мільйонів до 45,5. При чому цей тренд продовжується і сьогодні. Відповідно Україні і її регіонам слід розробити економічну і соціальну модель, яка б відповідала вимогам старіючого і зменшуючогося населення.

5. Кінець науки про розміщення продуктивних сил - це позитив, бо нарешті є надія, що ми почнемо мислити про територію не через призму гектарів, поголів'я худоби та кількість вироблених на ХТЗ тракторів, а через кількість і якість нашого людського, соціального капіталу, нашу можливість прилаштовуватися до нових законів і правил функціонування глобальної економіки. Також у 2010 році влада закрила Раду по розміщенню продуктивних сил НАНУ, правда причини були політичні, а не науково-емпіричні...

6. Обласні, районні та міські ради як виборні органи є потенційно ключовим елементом для розбудови інституційної спроможності регіонів України. За правильної конфігурації влади та передачі виконавчих повноважень радам Україна зможе мати здоровий клімат для розвитку регіонів.

7. Економічні райони поступово перестають відігравати важливу роль в економіці, що можна пояснити переходом від центральної системи планування до ринкової економіки. Я не можу сказати що це ідеальна ситуація, однак області є базовим рівнем для здійснення регіональної політики. Хоча для великих інфраструктурних проектів є сенс використовувати сітку економічних районів для досягнення ефекту масштабу та раціональної концентрації зусиль і коштів.

8. Пропорційна система  виборів у місцеві (окрім сільських і селищних) і регіональні ради запроваджена у 2006 році стала серйозним випробовуванням для місцевих політичних еліт. Мажоритарна система мала цілу низку недоліків, однак повна "аперсоніфікація" влади на мікро- та мезо-рівні є неправильною. Правда здається зміни вже не за горами.

9. Ратифікація Україною Європейської Хартії про місцеве самоврядування у 1997 році. Це ключовий документ, який визначає права і обов"язки місцевих органів самоврядування і дія якого превалює над національним законодавством. На жаль у нас положення Хартії часто ігноруються і відкрито порушуються. Тому про саму Хартію ми як правило чуємо у контексті порушення її положень...

10. Входження західних сусідів України - Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії - до Євросоюзу.  Це створює багато можливостей, але й багато фізичних бар'єрів. Тим хто буває у різних куточках України помітна суттєва різниця у рівні розвитку східних і західних кордонів. А хто має можливість спілкуватися із місцевими лідерами, той особливо виділить роль ЄС та його фондів у розбудові потенціалу Західної України. Незважаючи на недосконалість трансформацій, що відбуваються на заході країни, слід створити механізми для передачі корисного досвіду та навичок іншим регіонам України.

11. Провал адміністративно-територіальної реформи Безсмертного після Помаранчевої Революції є прикрим фактом. Ми тоді були найближче до здійснення таких необхідних змін. Однак неграмотно побудована кампанія по просуванню реформи серед населення та місцевих лідерів поховала її живцев, разом із автором.

12. Роль міст, особливо мільйонників, у розвитку країни є визначальною. У нас є 5-6 великих центрів, що досить рівномірно розташовані по території України і які мають потенціал для "підтягування" всієї території до більш високих стандартів життя і економічного розвитку

13. Недосяжний Київ - столиця продовжує нарощувати свої економічні та людські м'язи. Навіть незважаючи на 15-відсоткове падіння економіки у 2009 році у столицю стікається левова частка інвестицій та податкових надходжень, а також інтеллектуального капіталу країни. Хоча слід зазначити, що порівняно із іншими європейськими країнами наша модель є непоганою - Київ не є гегемоном ні за часткою населення, ні за часткою у ВВП.

14. Урбанізація і вимирання сіл створюють зовсім інші ландшафти та стимулюють значну передислокацію ресурсів по території країни. Здається мені це мало хто аналізує і тим паче ще менше приймає до уваги при розробці програм розвитку галузей та територій.

15. Східно-західна дихотомія - український феномен. Я досліджую це питання вже більше десяти років і скажу вам, що не зустрічала такого в інших країнах. Промислово могутній Схід, який дає левову частку ВВП, експорту та податкових надходжень має найгірші по країні показники якості життя - від рівня смертності і захворювань, до якості навколишнього середовища і криміногенної ситуації. Одночасно економічно менш розвинений Захід має вищу якість життя. Центр і Південь знаходяться  десь по середині. Це свідчить про відсутність дієвих механізмів перетворення економічної могутності на соціальні стандарти (Схід), і про відсутність можливості використання соціального капіталу для створення бізнесу (Захід).

16. Острів АР Крим - це окрема система зі специфічною національною і ментальною картиною, це політизована і мілітаризована рекреаційна зона України. І найкращий тест для центральної влади - якщо їй вдасться нарешті зацікавити Крим і його мешканців Проектом "Україна", значить реформи мають надію на успіх і у національному масштабі. Поки всі спроби були фіговими...

17. "Схід і Захід разом" - кричалка часів Помаранчевої революції як ніколи свідчить про прірву між різними частинами країни. При чому прірва не стільки соціально-економічна, скільки ментальна. Ми разом незалежні 20 років і все ще сахаємось один одного. Хоча з іншого боку, Італія вже 150 років разом і незалежна, і до цього часу багато італійців не розуміють навіщо вони скочили у цю халепу і намагаються розвести різні регіони по різних кутах.

18. Скасування районних рад у місті Києві наприкінці 2010 року, при чому без публічних обговорень або референдуму - це є серйозним наступом на місцеве самоврядування в Україні і є поганим прикладом для інших міст і регіонів. А також гарним приводом для центральної влади посилювати владну вертикаль.

19. Створення Партії Регіонів є одним із найбільш негативних факторів впливу на "регіональний ландшафт" в Україні. По суті ця політична сила узурпувала категорію "регіон" і надала їй заполітизованого негативного контексту. Партії слід було б використати іншу назву, або підпорядкувати свої дії назві, бо сьогодні табличка і зміст мало відповідають один одному (окрім тотального фаворитизму мешканців одного регіону на керуючих посадах) Також постійна підміна понять у сфері регіонального розвитку на політичні та геополітичні терміни призводить до "вимивання" основ цієї сфери державної політики. Прикро.

20. Регіональні диспропорції в Україні існують і будуть існувати завжди. Хоча темпи збільшення "розриву" між найбагатшими і найбіднішими регіонами почали зменшуватися останніми роками, ми навряд чи зможемо побороти це негативне явище - цього не змогли зробити європейці після пів століття інтенсивної фінансової допомоги найбільш проблемним регіонам. Скоріше слід змиритися із незворотністю диспропорцій і сприймати їх як позитивне різноманіття. Звичайно для цього слід мати ряд запобіжників: (1) встановлений максимум розриву за декількома ключовими соціально-економічними показниками, (2) створення можливостей для всіх без виключення територій розкрити свій власний потенціал за умов більшої економічної та адміністративної свободи, (3) створення ефективних механізмів перерозподілу ресурсів між регіонами держави, які б не "вимивали" занадто багато ресурсів із регіонів, але одночасно підтримували соціальну консолідацію країни і її мешканців незалежно від їх місця проживання.

Я певно пропустила купу важливих фактів і подій. Тому якщо у вас є власні варіанти залишайте їх у коментарях!

Пости по темі:
1. Знову зміни, та чи зміни
2. Регіональна політика - чергова перетурбація
3. Європейський досвід без фанатизму
4. Державний Фонд Регіонального Розвитку України - на старті 
5. 5 причин відсутності в Україні дієвої та ефективної регіональної політики

Відкритий лист Голові КМДА Олександру Попову щодо Стратегії розвитку Києва до 2025 року - приєднуйтеся!

Голові Київської Міської Державної Адміністрації

Попову О. П.

ЗАПРОШЕННЯ ДО ВІДКРИТОГО ДІАЛОГУ

із представниками громади Києва, діячами культури, журналістами, експертами, представниками інтелектуальної сфери, громадянами України

Шановний Олександре Павловичу!

Звертаємося до Вас з приводу процесу публічного обговорення Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, проект якої було опубліковано на офіційному сайті КМДА 31 травня 2011 року.

Початок роботи над Стратегією, яка має на меті створення комплексної платформи для поступового перетворення столиці на сучасне місто із високими стандартами життя та сприятливими умовами для розвитку конкурентної економіки, безумовно є важливим кроком.

Наразі презентований Проект Стратегії отримав широкий суспільний резонанс та стимулював початок громадської дискусії щодо майбутнього Києва в конструктивному напрямку. Багато із запланованого розробниками Проекту Стратегії відображає прагнення громади перетворити Київ на конкурентне та комфортне місто світового масштабу із унікальними рисами.

На жаль, автори та розробники надали мало часу на громадське обговорення цього важливого для розвитку міста документу. Крім того, час обговорення збігся із періодом відпочинку більшості киян. Онлайн та телефонний зворотній зв'язок з мешканцями міста, кількість та формат публічних обговорень, які проводяться протягом літніх місяців, на нашу думку є недостатніми. Існуючі канали спілкування дають можливість реагувати на дуже конкретні «щоденні» потреби городян, однак не дозволяють експертній громаді Києва проводити відкритий діалог із командою розробників щодо системних недоліків документу.

Ми віримо, що Київ гідний отримати більш конкретний та амбітний «путівник» розвитку на найближчі 15 років. Тому ми пропонуємо дещо змінити динаміку і формат громадського обговорення Проекту Стратегії, для того щоб повною мірою врахувати побажання громади міста, зокрема думку експертних громадських об’єднань. Ми вважаємо, що це може покласти початок довгостроковому партнерства між владою та громадою міста на етапі реалізації Стратегії.

  

Зокрема ми пропонуємо:

-       організувати Відкритий Форум для обговорення стратегії, під час якого не влада міста, а громада буде відігравати роль лідера – визначати формат заходу, перелік доповідачів та дискусантів, організовувати дискусію у залі та у соціальних мережах;

-       провести цикл більш масштабних однак конкретних, тематичних громадських та професійних обговорень в контексті схеми «бачення-місія-бренд-стратегія-генплан-операційні програми» з метою визначення більш амбітних цілей Стратегії;

-       залучити до публічної дискусії ширше коло відомих фахівців та громадських діячів, які здатні запропонувати конкретні проекти (в тому числі інвестиційні) за кожним із пріоритетів Стратегії, зокрема у сфері туризму, містобудування та архітектури, медицини, освіти і науки, культури, бізнес-середовища, іміджу та бренду та ін.;

-       продовжити термін обговорення та фіналізації тексту «Стратегії Розвитку Києва до 2025 року» до 31 жовтня 2011 року.

Проведення вищезгаданих заходів має стати підґрунтям для появи вдосконаленого стратегічного документу, який:

-       враховуватиме потреби різних партнерів — громади міста, представників вітчизняного  та закордонного бізнесу, науки, освіти, культури, туристів та ін.;

-       відповідатиме світовим стандартам і трендам у сфері конкурентного і сталого розвитку міст;

-       згуртує громаду Києва навколо обраних пріоритетів розвитку міста та допоможе створити дієвий механізм участі громади у реалізації та моніторингу ефективності Стратегії протягом наступних 15-ти років;

-       акцентуватиме увагу на стратегічних перевагах та амбіціях міста в контексті глобальної економічної системи, в якій Київ має зайняти гідне місце.

Наша ініціативна група готова брати активну участь в організації процесу публічного обговорення проекту Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, сприяти залученню лідерів громадськості, а також виступити модератором Відкритого Форуму та інших публічних заходів у вересні-жовтні 2011 р.

У «Додатку 1» до цього листа ви знайдете підбірку заяв та коментарів представників експертної громади Києва стосовно змісту та процесу впровадження Стратегії Розвитку Києва до 2025 року, а також у «Додатку 2» теми для обговорення в рамках Відкритих Форумів із киянами. Ми сподіваємося вони продемонструють наш рівень зацікавленості та бажання співпраці із владою.

Саме зараз, коли стосунки влади і суспільства є дещо напруженими і подекуди викликають незадоволення у громади Києва, надзвичайно важливо організувати конструктивний Відкритий Діалог із лідерами громадської думки. Ми щиро сподіваємося на Ваше бажання піти на зустріч закликам активних кіл громади Києва та перетворити процес розробки та впровадження Стратегії Києва на дійсно продуктивну і двосторонню співпрацю громади та влади.

З повагою,

Мрінська Ольга

Колесніков Костянтин

Помазан Роман

Жданова Тетяна

Валенса Ганна

Пекар Валерій

Пастєрніков Євген

…

Додаток 1. Зворотній зв'язок киян до «Проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року»

"Стратегия развития Киева до 2025 года" подготовлена профессионально и отвечает на многие проблемные вопросы сегодняшнего дня. Но есть три пункта, на которые нет ответа:

1.    Непонятно "лицо" Киева. На чём акцент? В чём смысл жить в Киеве? Что уникального даёт Киев Миру?...

2.    Насколько киевляне будут счастливы, живя в новом Киеве? Вопрос не риторический. На этой неделе Генеральная ассамблея ООН приняла юридически не обязывающую резолюцию, согласно которой счастье должно стать «показателем развития страны". Предлагаю подумать, как применить это знание для Киева.

3.    Как организована жизнь киевлян в собственных многоквартирных домах? Кто, как и за какое время до 2025 г. берёт на себя ответственность эффективного управления жилым фондом, его обслуживанием и придомовыми территориями?                                                              

Возникшие вопросы требуют дополнительного обсуждения, принятия решений и дополнений к "Стратегии развития".

Владимир Чеповой
www.chepovoy.com

«Якщо влада зацікавлена у сильній стратегії для міста - вона має бути зацікавлена у залученні до розробки сильних і креативних городян»

Ярослав Ведмідь, піарник, подорожувальник, сноубордер

 «Мне понравилась стратегия Киева. Хорошо описано, толковый анализ. Это основа, фокус. Без неё нет понимания, что делать, куда и как идти. Но написать – это 2%. Теперь – вопрос реализации. Это самый больной вопрос в нашей стране, упирающийся в первую очередь в кадры. Кто и каким образом будет реализовывать стратегию? Возможно, стоит перенять позитивный опыт Грузии в этом вопросе.

Как говорил один нобелевский лауреат «Не важно, хорошая стратегия или плохая. Надо, чтобы в неё поверили». Надо привлечь к реализации стратегии самых активных киевлян. Их всего 2-3%, но найдите способ заинтересовать их, и они свернут горы».

Ваче Давтян, «Промкабель-электрика»

«Проект Стратегії Розвитку Києва до 2025 за формою та суттю є позитивним, однак має декілька системних недоліків. По-перше у ньому громада Києва є стороннім спостерігачем або пасивним «об’єктом» дій влади. Натомість вона має стати рівним партнером у реалізації. По-друге не слід покладатися лише на великих інвесторів – у Києві є тисячі МСП, які готові вкладати гроші та інтелект у розвиток столиці. По-третє, пріоритети стратегії неамбітні і реакційні, бо екстраполюються тенденції розвитку минулих років до 2025 р. Вона має бути проактивною, визначати дійсно амбітні цілі і пропонувати системний план реалізації та ресурсного забезпечення.  По-четверте, структура реалізації стратегії має проблему із «логічним» ланцюгом. Цілі і сильні сторони не знаходять свого втілення у завданнях і діях. Це зокрема стосується інтелектуального потенціалу столиці. Більш розгорнуті коментарі можна прочитати тут.»

Ольга Мрінська, дослідник, консультант, блогер

«Я прочитав перші 6 сторінок і не побачив участі людей у розвитку міста. Напрямки розвитку прийнятні, декларації зрозумілі. Але це все – не для людей, а для інвесторів написано... Треба додати щось типу "Проведення щоквартальних зустрічей з активно діючими громадськими об'єднаннями".

Юрій Пивоваренко, «Зробимо Київ чистим», “Greencubator”

«Я рада, что у Киева будет стратегия. Но нам нужно более вдохновляющее Видение. Вы же были в Европе, в Москве, Питере, и понимаете, как безнадежно мы отстали в экономике, инновациях и даже туризме. Пока Киеву еще есть чем привлекать, надо действовать. Бизнес-инкубаторы  – это хорошо, но у нас недостаточно развит предпринимательский дух. Поддержите молодых предпринимателей – эти инициативы уже есть – это TEDx, HUB. Музеи – хорошо. Но кто в них будет ходить? Давайте поддержим «ГогольФест» и таких как Троицкий – они приведут туристов и людей в музеи и создадут новые культурные проекты. Давайте инвестировать в культуру общения, в молодежь, которая через 15 лет и будет определять лицо города; в уважение к бизнесу; в культуру сервиса, в чистоту улиц, наконец. Все это реально -  мы, киевляне, это умеем! Главное – УМОУСТРОЕНИЕ горожан. Работать с этим гораздо сложнее, чем строить, но на порядки дешевле и эффективнее. Подробнее здесь»

Татьяна Жданова, «ВикиСитиНомика» (проект «Бренд города – дело горожан»)

На мою думку, стратегія розвитку Києва має базуватися на більш ретельних дослідженнях існуючої ситуації та потенціальних можливостей за допомогою не тільки SWOT, але й PEST, EPISTEL, які враховують оцінку екології та економіки. Структура Стратегії має спочатку описувати аналітичні дані - й тільки потім кроки вирішення проблем, а не навпаки. Вирішення проблем має бути зосередженим на трьох основних трендах: КИЇВ - СТАЛЕ МІСТО, КИЇВ - ПРИВАБЛИВЕ МІСТО, КИЇВ - ЗРУЧНЕ МІСТО. Програми мають базуватися на вже втілених рішеннях в інших містах та сталих рішеннях. Стратегія має бути вектором розвитку й бути розрахована на більш ніж 13 років. До того ж Стратегія має передбачати розвиток  Київської агломерації, й навіть конурбації. Поліцентрична агломерація має призвести до адміністративно-територіального втілення Столичного округу, поділеного на міста - центри діяльності (50-150 тис. чол.) та громади (3 - 10 тис. чол.). Детально: http://bablowsky.com/ru_index.html?page=page_ru/pro_37.html ; http://www.slideshare.net/RomanPomazan/kyiv-strategy-mark.
                                                                                                       Архітектор-урбаніст Роман Помазан

«Чем Киев отличается в лучшую сторону от других городов/столиц? Город имеет обширную зеленую зону вдоль Днепра. Это преимущество должно лечь в основу формирования стратегии столицы. Представленные городской властью стратегические инициативы требуют не «длительных сроков и многомиллионных инвестиций», а инновационного подхода. Киев должен развиваться по принципам устойчивого развития территорий, чтобы быть комфортным и выгодным для жителей, туристов и бизнеса, учась на лучших мировых примерах развития городов (более подробно о моих комментариях здесь и здесь)».

Константин Колесников, маркетолог

Додаток 2.  Теми для обговорення в рамках Відкритих Форумів з киянами

1. Бачення майбутнього розвитку Києва. Цінності киян в контексті Стратегії.

     2. Глобальний контекст: сучасні підходи до розвитку і планування міст у світі. Чим цей            досвід може бути корисним для Києва. 

    3.  Місто для життя: якість житла і публічного простору. Як зробити життя у місті             

         комфортним для сімей із дітьми, молоді, пенсіонерів та людей із вадами розвитку.

  

4. Київ культурний, а не Київ музейний. Як створити у місті середовище, яке б стимулювало відкриту культуру спілкування, креативності та естетики.

     5. Якість життя у місті: допоможи собі сам. Чому важлива зміна поведінки громади по                  відношенню до власного здоров’я та навколишнього середовища. Як разом покращити    

         рівень розвитку медицини та екологічних програм. 

  

6. Kyiv Ltd: що може зробити місто для бізнесу і що може бізнес зробити для міста 

7. Київ інноваційний: як підтримати розвиток освіти, науки та досліджень щоби вони стали потужними ресурсами розвитку міста 

8. Соціальний капітал Києва: як його оцінити і використати. Моделі співпраці із недержавними і волонтерськими організаціями, шляхи стимулювання доброчинності та самоорганізації населення у різних сферах життя міста 

9. Welcome to Kyiv. Як змінити місто, щоби воно стало дійсно привабливим туристичним центром для українців та іноземців. 

10. Бренд Києва. Як слід організувати процес маркетингу міста щоби досягти ефекту «впізнаваємості» у міжнародному масштабі.

ЩОБИ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ВІДКРИТОГО ЛИСТА БУДЬ ЛАСКА ПЕРЕЙДІТЬ ПО ЦЬОМУ ЛІНКУ І ЗАЛИШТЕ СВОЄ ІМ'Я ТА КОМЕНТАРІ, ЯКЩО ТАКІ Є. ДЯКУЄМО!

Про ступені і про дослідників в Україні

Я на днях аналізувала цифри Держслужби статистики по витратах на наукові дослідження і розробки, а також по кількості компаній і дослідників в Україні. "Людські" тренди мене просто вбили - становище людського капіталу в Україні абсолютно не сприяє підвищенню рівня інноваційності її економіки.

Ні для кого не секрет, що кількість дослідників у нашій країні протягом 20-ти років незалежності катастрофічно знизилась. З одного боку це природній процес - люди старішають, виходять на пенсію або йдуть із життя, а реноме професії "дослідник" таке, що дуже мало свіжої крові надходить до цього організму. З іншого боку Україна була одним із найбільших донорів "мізків" і велика кількість українських дослідників нині працює в університетах та лабах десятків кран світу. Якщо говорити про загальну чисельність дослідників в Україні, то у 2010 році порівняно із 1991 вона впала у більш ніж три рази - із майже 300 тисяч до 90 тисяч.

Одночасно в Україні спостерігається феноменальне збільшення кількості людей зі ступенями кандидата та доктора наук. Відомо, що дослідник і людина зі ступенем це не одне й те ж саме. Бо кандидат наук може працювати в уряді або на підприємстві і не мати жодного відношення до дослідницької діяльності. Враховуючи "моду" на ступінь, яка охопила урядовців середньої і не дуже руки, зростання є очікуваним. Але масштаб вражає!

Наприклад у 1991 році на одного доктора наук припадало 36 дослідників. У 1995 році це співвідношення склало один до 18-ти, а у 2010 - один до 6-ти! За 20 років на фоні загального падіння дослідницького потенціалу України кількість докторів наук зросла майже у 2 рази.

По кандидатах наук відомості відсутні до 1995 року, але відтоді їх кількість зросла на чверть.

Якщо підсумувати кількість кандидатів і докторів наук, то їх кількість у 1995-2010 роках зросла майже на половину. А співвідношення кількості спеціалістів зі ступенями до кількості   дослідників зменшилося із 1 до 2.6 у 1995 році до 1 до 0.9 у 2010 році. Тобто нині в Україні людей зі ступенями на 10% більше ніж дослідників!

Мені здається,. що інфляція поняття науковець, яка сталася в Україні за останні 20 років, шкодить нашій науці і дослідженням не менш, ніж повне фінансове та владне занедбання. Одна річ, коли систематично не вкладаються інвестиції у фундаментальну науку та її коммерціалізацію, а інша, коли статус доктора або кандидата наук нині не викликає поваги та довіри.

Ринкові механізми отримання ступеню та цинізм всієї системи також не сприяє підвищенню популярності професії дослідника серед молоді. З іншого боку, там де ринок дійсно має допомагати науці і створювати когорту науковців-підприємців, у нас повний вакуум. Ні людей, ні програм, ні інституційної бази, ні грошей...

Про фінансові тренди напишу окремо.

Пости по темі:
1. Якими мають бути політично-орієнтовані дослідження? 
2. Дисертація на продаж 

Офіційні коментарі до Стратегії Києва-2025

Я закінчила роботу над документом, який піде у КМДА. Це мої особисті коментарі та пропозиції до проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року. Він базується на моїх попередніх публікаціях на Регіональних Акцентах, однак включає більш конкретні рекомендації щодо того, що слід змінити.

По цьому посиланню можна прочитати повний текст.

Якщо у вас є бажання підписати "відкритий лист" експертної громади Києва до пана Попова щодо процесу обговорення Стратегії та її реалізації, то відгукніться до 17 серпня! Пишіть мені і я розкажу про формат і процес.

Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія
4. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 4: Інвестиції без підприємництва
5. Київ парникового періоду 

Місто у вогні - Лондонський бунт

Як там у пісні - "I predict the riot". Ніфіга, ніхто його не зміг передбачити!

Три дні тому в Лондоні, дуже неочікувано для більшості його мешканців, розпочалися масові заворушення і погроми. Перша реакція поліції і громади була дещо пригальмована і за 72 години місто поступово перетворилося на поле бою. Розгромлені і підпалені десятки машин, магазинів, ресторанів, складів і банкоматів. Молодь у "худі" виносить з магазинів все що бачить і тероризує власників малого бізнесу і мешканців "центральних вулиць" лондонських районів (Лондон насправді - це велике місто маленьких містечок). Із менш благополучних районів Півночі, Півдня та Сходу бунти перекинулись на досить багаті райони західного Лондона, а також до інших міст Англії - Ліверпуля, Ноттінгема, Бірмінгема, Брістоля. Сценарій всюди один і той самий - натовп збирається, закидає вікна магазинів і машин цеглою і вогнем, виносить товар, нищить і підпалює.

Вогонь спалахнув після вбивства поліцією у центрі Лондона 29-річного чоловіка, обставини якого до сих пір незрозумілі. Відповідь поліції була не зовсім адекватною, а помножена на істерію у медіа та соціальних мережах  бунт почав множитись і ширитися.

Питання чому? Чому ніхто цього не міг передбачити? Що стоїть за протестом? Та чи протест це? Може це простий грабунок у вигляді масового флеш-мобу?

Нинішні лондонські заворушення не мають чіткої стратегії і єдиного центру прийняття рішень. Мотивація не є політичною чи ідейною, хоча більшість погромників - це молодь із дуже неблагополучних кварталів Лондона із хронічним безробіттям і бідністю. Це скоріше "зривання злості" на вулицях міста, випускання пари молодих і дуже молодих мало чим зайнятих у цьому житті людей.

Ці події показали на скільки ілюзорним може бути відчуття безпеки у великому місті. Здавалося б, Лондон, столиця світу, фінансовий і культурний центр, пуп землі! І навіть у часи кризи Лондон виходить переможцем із досить складних ситуацій. І ось за один уікенд костяк британського суспільства - малий і середній бізнес - втратив свою власність, а мешканці Лондона втратили відчуття безпеки і впевненості у тому, що поліція зможе їх захистити від цеглини чи факелу кинутого у вікно.

Люди із відчаєм звертаються до мера, Прем'єр-міністра та міністрів із закликами про захист та адекватну відповідь анархістам. Слід зазначити, що весь політ-бомонд острова терміново повернувся із відпусток і утюжить вулиці міст Англії, намагаючись заспокоїти громаду і підбадьорити поліцейських, мораль яких за остінні три доби впала нижче плінтуса. Також всі поліцейські масово відкликаються із відпусток і сьогодні на вулицях Лондона патролюють 16 тисяч боббі замість звичних 2-3...

Найбільш вражаючою стала реакція громади на погроми. Незважаючи на мій скептицизм щодо "великого суспільства" народ феноменально оперативно об'єднався проти погромників і став заповзято прибирати завали, ремонтувати розгромлені вулиці, поїти чаєм стомлених боббі. З'явився такий дуже патріотичний і надихаючий на подвиги "кризовий дух", який об'єднує людей на вулицях і у Твіттері. Так що гадаю буря скоро вщухне і місто повернеться до нормального життя. Однак шрами залишаться надовго і Лондон не скоро зможе забути цей серпень. А значить є надія, що місто і його влада зробить висновки, що вплинуть на подальші ініціативи щодо планування і розвитку Лондона, які до цього часу не спромоглися подолати жахливі диспропорції у самому серці фінансової столиці світу.

Лондон - це місто величезних контрастів. Варто пройтися по золотому Сіті, а потім звернути на депресивні вулиці Тауер Хамлетс, або після Челсі заглянути у Кройдон. Як правило контрасти це добре, однак доведені до абсурду вони мають потенціал міни уповільненої дії. Таку міну має більшість великих міст Європи та Америки. Так що нам всім є над чим замислитись...

P.S.: Фото з International Business Times

Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 4: Інвестиції без підприємництва

4

Продовжую аналіз проекту Стратегії Розвитку Києва до 2025 року (К-2025). Попередні три частини можна почитати по лінкам в кінці цього посту.

На відміну від деяких коментаторів проекту К-2025 я не вважаю, що головним пріоритетом для розвитку Києва має стати "гармонійний життєвий простір" у сенсі де жити, що їсти і пити, якість шкіл, лікарень, об'єктів соціальної та інженерної інфрастурктури, парків, театрів, магазинів, дорог, метро і т.д. Це дуже важливо - бо це скелет міста. А як же із його серцем і судинами?  Із чого взагалі складається наше гармонійне життя? Всі перелічені моменти плюс один елемент, який для більшості з нас означає левову частку нашого життя - це робота!

Місто має бути комфортним місцем роботи та професійної самореалізації для мільйонів киян та приїжджих. І якщо із держсектором все зрозуміло - у Києві завжди буде доста держслужбовців центральних (та місцевих) органів влади, лікарів, вчителів та соцпрацівників - то із бізнесом не все так однозначно. Київ має більший потенціал приватного підприємництва, який на жаль сьогодні не використовується. К-2025 не дає багато варіантів розвитку подій. Єдиний сильний аргумент - це "Зроблено у Києві".

Але скажіть мені, ви, споживачі всього що "зроблено в Китаї", чи це дійсно важливо? Ви знаєте що виробляють в Сінгапурі? А Буенос-Айресі? А Нью-Йорку? Їх "продукти" нематеріальні, бо вже пару десятиліть як розвинені і не дуже країни отримують левову частку ВВП і доходів від сфери послуг. Більш того, конкурентні компанції мають довгі і глобальні виробничі "ланцюги" і тому у будь-якому складному продукті - від машини до лептопа - є деталі із десятків країн.

Місто має бути економічно доцільним і привабливим для підприємців, великих і малих, інакше вони досить легко можуть змінити "прописку". І тоді податки - головне джерело власних доходів Києва, - а також робочі місця, будуть танути на наших очах.

І ось у цьому місці мене не влаштовує підхід К-2025 до розвитку бізнес-середовища міста. Вона як мантру повторює "сприяння інвестиціям", "залучення інвесторів", "розвиток конкурентних кластерів". А хто такі інвестори? Що означає кластер в українських реаліях (це слово занадто часто вживається і у більшості випадків - не по темі). І чим відрізняється інвестиційний клімат від бізнес-клімату?

Інвестори це не лише банки, фінустанови, великі корпорації - українські чи іноземні. Це всі без виключення компанії та підприємці міста. А бізнес-клімат є поняттям ширшим, адже інвестування це лише елемент "бізнес-циклу" і для успішного досягнення кінцевих результатів (певного рівня прибутковості, частки ринку і т.д.) потрібно більш ніж чітке законодавство, прозора і справедлива судова система, захист прав власності. Потрібні інструменти підтримки бізнесу на різних стадіях розвитку: практично орієнтовані і кваліфіковані кадри, спеціальні програми по перекваліфікації, бізнес-інкубатори, система допомоги у пошуку інвесторів, центри трансферту технологій, дієві бізнес-форуми (до речі у львівській стратегії по підвищенню конкурентоспроможності, яку також підготували за підтиримки Фонду "Ефективне Управління", є рекомендація по створенню інституційного механізму співпраці міськради і бізнесу).

 І взагалі, як визначити який сценарій інвестування більше підходить місту? Візьмемо два варіанти:
1) 1000 малих підприємств проінвестують 10000 гривень кожен
2) прийде один великий "зовнішній" інвестор і вкладе пару мільйонів гривень

Перший варіант є більш конструктивним і перспективним для міста, адже тоді ми маємо не просто велику знамениту корпорацію, перед якою місто готово стелитися червоним килимком і робити безглузді компроміси які шкодять її зовнішньому вигляду, якості життя, ринку праці, доступу до товарів і послуг тощо. Ми маємо середовище готових до розвитку компаній, яке працюватиме за ефектом мультиплікатора - адже зростання одного бізнесу це можливості розвитку для багатьох інших. І навпаки. Більш того, "доморощеним" компаніям небайдуже що стане з їх вулицями, парками, дитсадками і дорогами - бо тут живуть їх діти.

Це абсолютно не означає що я проти великих інвесторів під будь-яким прапором. Просто має існувати рівновага. Не слід фанатично ганяти по світу за "зірковими" інвесторами при цьому абсолютно нехтуючи потенціалом місцевих компаній. Також не слід займатися економічним націоналізмом - ця компанія краща, бо вона українська. Це лише ознака недалекоглядності і слабкості конкурентного середовища країни чи регіону.

Орієнтація лише на зовнішніх інвесторів контрпродуктивна за сучасної моделі економічного розвитку. Вони легко приходять, але й легко йдуть - згадайте 2008-й рік. Більш того, іноземні інвестори будуть підозріло ставитись до міста, де активність  місцевих компаній незначна, бо це вірна ознака того, що із системою щось не так. А це означає, що слід перестрахуватися і це автоматично піднімає вартість інвестицій.

Якщо ми дійсно хочемо мати конкурентну економіку, то нам слід перш за все інвестувати у киян і київські (українські) компанії, щоб вони потім інвестували у розвиток міста. І це мають бути не лише Авіанти, Фармаки чи Оболоні - це мають бути сотні і тисячі невеликих і середніх компаній, які можливо колись стануть Wipro, Skype або Twitter.

Фрази (і я сподіваюся подальші дії) із проекту К-2025 "залучення найкращих компаній і людських ресурсів" слід міняти на "сприяння зростанню малих компаній у середні, а середніх - у великі", "створення умов для підприємництва і приватної ініціативи". Ми маємо не лише будувати нові бізнес-центри по периметру міста - ми маємо заохочувати людей створювати власний бізнес і вкладати у нього інтеллект та гроші. А при нинішній регуляторній базі це м'яко кажучи складно.  

К-2025 повинна містити заходи спрямовані на покращення бізнес-клімату для місцевих і "приїжджих" компаній без дискримінації. А це означає:
1. Створення працюючої інтегрованої системи одного вікна не лише для реєстрації, але й для щоденної діяльності компаній (включаючи всю дозвільну, податкову, юридичну платформи).
2. Створення механізмів для підтримки компаній у розвитку навичок та вмінь для подальшого росту (створення центрів підтримки підприємництва)
3. Стимулювання інноваційно активних видів діяльності через створення бізнес-інкубаторів та центрів трансферту технологій
4. Максимальне залучення місцевих компаній для задоволення потреб державного сектору (використання вітчизняних технологій, матеріалів і інтеллекту)
5. Створення фінансових інструментів для підтримки компаній, які відповідають певним критеріям (відповідно до тих же пріоритетів розвитку Києва)

Перелік неповний - його можна продовжити.

А головне - не заважати підприємцям творити. Це має бути пріоритетом К-2025.  І тоді все буде ок!

Пости по темі:
1. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 1: Для кого?
2. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 2: Нам дихають у спину?
3. Стратегія Київ-2025 - розбір польотів. Частина 3: Інноваційна трагедія

Мої новини тижня

Минулого тижня мою увагу привернули декілька цікавих речей:

1. Я відкрила для себе Інститут глобального зеленого зростання - це міжнародна незалежна аналітична організація, яка була створена за ініціативи Південнокорейського уряду і підтримана рядом "важковиків" глобальної системи стійкого розвитку (наприклад Сером Ніколасом Штерном). Інститут допомагає урядам окремих держав розробляти стратегії розвитку нового типу. Вони мають забезпечувати стійке економічне зростання та поступове підвищення рівня конкурентоспроможності економіки, одночасно справляючи позитивний ефект на навколишнє середовище, скорочення споживання енергії та ресурсів та ін. Ідея походить із Південної Кореї, де уряд протягом останнього десятиліття досить успішно впроваджує нову стратегію зеленого зростання. Серед країн, які нині користуються послугами Інституту, є один пост-радянський "силач" - Казахстан. Цікаво буде подивитися на результати.

2. Один із прикладів південнокорейського підходу до зеленого зростання наведений і у підбірці статей у  The International Herald Tribune яка присвячена "розумним містам". Цікавий мікс ідей, що ілюструють підходи міст у різних частинах світу до проблем ресурсо- та енергоспоживання,  впливу нових урбан-ініціатив на якість життя та розвиток громади. Особливо українців має надихнути приклад Лондонських олімпійських ігор-2012. Їх підхід до організації масштабного спортивного дійства радикально відрізняється від українських потуг щодо підготовки до Євро-2012. Ми все робимо в останній момент, державним коштом (за деякими виключеннями), з використанням імпортних матеріалів, із величезними енерговитратами, без думки про місцеві громади навколо стадіонів та інших "будівель століття", без комплексного плану використання новобудов після події Х. Можливо новий підхід ми приміряємо хоча б для фантастичного проекту зимової олімпіади в Карпатах (як на мене - недолуга ідея а-ля Нью-Васюки).

3. Для тих хто цікавиться інноваційним розвитком та успішністю національних та регіональних інноваційних систем щиро раджу почитати останній номер журналу Regional Studies. Шикарна підбірка теоретико-методологічних статей плюс практичні кейси і досвід окремих країн. Якщо хочете читати журнал безкоштовно, то приєднуйтеся до Асоціації Регіональних досліджень (RSA). Вартість річного членства невисока - біля 500 гривень для експертів та 1100 гривень для організацій (є знижки для студентів, аспірантів та пенсіонерів). Докладніше читайте тут.

4. Також на днях натрапила на цікавий звіт - рекомендації Нью-Йоркської академії наук Уряду Росії щодо побудови інноваційної економіки. Називається "Ярославль 10-15-20". Шикарний документ і головне для нас теж дуже актуальний.

5. Хто цікавиться проблемами регіонального розвитку на більш серйозному науковому рівні повідомляю про цікаву конференцію "Проблеми і перспективи регіонального розвитку в Україні", що буде організована у Києві 1 грудня 2011 року на базі КНЕУ. У мене на жаль є інформація лише англійською мовою. Її можна почитати за цим посиланням. Електронна адреса організаторів kaf_rе@ukr.net;  nv342@mail.ru  Я також продовжую цікаву роботу у двох напрямках - Національна стратегія регіонального розвитку України та Київська стратегія-2025. Ну ви це бачите по моїх постах:-)

Ось такий був тиждень.