Розвиток Києва: привілей чи право?

Сьогодні мені вдалося потрапити на публічні дебати організовані Фондом Ефективного Управління  "Столиця - пріоритетний центр економічного розвитку країни". Я вперше потрапила на дебати ФЕУ, тому звичайно мене дещо вибили з колії стрункі хостеси та організовані групи студентів. Хоча у колонному залі КМДА був шанований набір депутатів, офіційних осіб мерії, експертів і в цілому дискусія вийшла навіть цікавою.

Експертна панель була солідною: Керівник групи Світового Банку в Україні Мартін Райзер, Президент Канадського інституту урбаністики Фред Ейзенбергер, мер Вінниці Володимир Гройсман, партнер компанії Monitor Group Євген Орловський. Перші два експерти (які в основному спілкувалися через перекладача) були за пріоритетність розвитку Києва, тоді як останні два - проти неї і за більш гармонійний і рівномірний розвиток різних регіонів України.

Загалом опоненти досить часто погоджувалися один з одним, що говорить про більш комплексний характер питання та можливо не зовсім вдало обраний "водорозділ". З іншого боку результати дебатів були не зовсім типовими для дебатів ФЕУ - велика частка учасників змінили свою думку. Під час голосування до дебатів лише чверть учасників були проти пріоритетності розвитку Києва, тоді як наприкінці їх було вже більше половини. Що говорить про більш переконливі аргументи групи "проти" (або про більш зрозумілу мову...). Я до речі обидва рази голосувала "проти". Хочу пояснити чому.

Насправді я не проти локомотивів, полюсів, двигунів зростання або інших епітетів, які часто використовуються для характеристики успішних конкурентних територій, що здатні підтягнути загальний економічний та соціальний розвиток країни на вищий рівень. Київ без сумніву є саме таким "локомотивом" для України, який виробляє 20% ВВП. І було б наївно і нерозумно ігнорувати це лідерство і не підтримувати його. Але якою ціною?

Дійсно ефективна, а не деструктивна пріоритетність у розвитку тієї чи іншої території можлива у країні, де реально працюють механізми не лише перерозподілу "багатства" між економічно сильними та слабкими регіонами, але й механізми солідарності та "вивільнення" потенціалу різних регіонів. В Україні у регіонів дуже мало можливостей для "самовираження", а ресурсів для саморозвитку ще менше. Хоча навіть тими небагатьма можливостями, які у них є, вони  користуються не досить вправно.

З іншого боку в державі часто поняття "пріоритетність" трактується як "дамо за рахунок інших", а не "дамо більше тому, що це принесе додатковий позитивний ефект для держави в цілому". Тому поки ми не створимо дійсно солідарну систему нормативно-правових актів та інструментів регіонального розвитку, до того часу пріоритетність у розвитку територій буде розглядатися в основному негативно. До цього треба додати необхідність проведення адміністративно-територіальної реформи, фіскальної децентралізації, посилення повноважень органів місцевого самоврядування та багатьох інших реформ.

Правильно зазначила на початку дебатів директор ФЕУ Наталія Ізосімова - у світі не існує єдино вірного рецепту балансування розвитку столиці та інших регіонів країни. Є успішні країни із гіпертрофованими столицями (Британія, Франція), декількома великими економічними центрами (США, Канада, Австралія) та поліцентричною структурою (Німеччина). Однак у всіх цих країнах модель просторового розвитку відповідає політичній та адміністративно-територіальній системі та рівню політичної культури. А мені здається ми в Україні намагаємося побудувати пентхауз одразу на фундаменті, без 20-30-ти таких необхідних нам житлових поверхів.

На жаль презентація нової стратегії Києва до 2025 відбувалася раніше і я на неї не потрапила. За словами присутніх дискусія була формально-нецікавою. А презентацію я спробую знайти і сподіваюся написати про неї окремо.

Столичні міста - новий ресурс, новий семінар

Друзі і колеги, я вже писала про створення міжнародної дослідницької мережі, яка займається питаннями впливу кризи на розвиток столичних міст (за фінансової підтримки Regional Studies Association).

Ми визначилися із датою першого семінару у Варшаві - 23 вересня 2011. Він проходитиме у Варшавському університеті. Якщо у вас є бажання долучитися до нього, то пишіть нам. Деталі семінару - за цим посиланням.

Якщо немає змоги, то це не біда. Наступний семінар навесні 2012 ми плануємо організувати у Києві.

Також запрошую відвідати свіжеспечений і тому все ще зелененький блог мережі - http://capitalcitiesaftercrisis.blogspot.com/. Поступово там з'являтиметься все більше новин, публікацій та інформації, пов'язаної із розвитком столичних міст у світі. Так що заходьте!

Яким має бути міжрегіональне співробітництво?

Вчора в новинах промайнула звістка про ІІ Форум регіонів України та суб’єктів Уральського федерального округу Росії, що відбувся у Києві. Ну нічого особливого, маленька така новина. Однак зараз я  займаюся аналізом досвіду транснаціонального та міжрегіонального співробітництва в Європі і тому тема для мене дуже актуальна.

Протягом Київського форуму деякі українські області укріпили свої торгівельно-економічні та науково-технічні зв'язки із деякими Російськими регіонами, такими як Тюменська, Свердловська, Курганська, Челябінська області, Ямало-Ненецький округ.

Певно дійсно є потенціал реалізації спільних проектів. Проте як зазначають самі урядовці, вони здійснюються в основному між великими підприємствами (обробних галузей промисловості). І тоді постає питання чому для такої співпраці не достатньо звичайних угод між підприємствами та між Урядами двох держав? Підписані міжрегіональні угоди навряд чи стануть у нагоді для налагодження співпраці між малим і середнім бізнесом двох країн (він здійснюється неформально і часто віртуально!).

Ціла купа угод наводить на думку про центрально керований та сильно простимульований процес без реальної ініціативи на місцях (інакше - це казковий збіг обставин!).

Якщо подивитись на карту та порівняти умови та фактори розвитку регіонів, то російські партнери виглядають дуже екзотично. Теорія і практика говорить про найбільший ефект співпраці між регіонами зі схожими умовами розвитку (приморські, прикордонні), схожими проблемами (та наявністю інструментів їх вирішення), компліментарними структурами економіки та активністю різних партнерів (від влади до бізнесу та громадянського сектору).

Без цих інгредієнтів угоди перетворюються на формальні інструменти "без душі і тіла" однак із помпою і символікою. Як наприклад це сталося із оголошеним пару років тому пактом співпраці між українськими областями, що був проголошений на Львівському Економічному Форумі у 2009 році. Угода є, а співпраця залишилася на тому самому рівні - регіони надають перевагу індивідуальному а не колективному баченню і вирішенню проблем. Саме тому певно центральна влада і продовжує ігнорувати регіони та наступає на їх самостійність, і чим далі, тим більше...

Як на мене угоди про міжрегіональну співпрацю мають носити не суто офіційний характер, а певним чином "слідувати" стопами місцевих компаній. Із регіонами, де спостерігається найвища концентрація партнерів що співпрацюють із місцевими компаніями, слід підписувати стратегічні угоди. Також слід рівнятися на кращих і укладати партнерства із ознаками "менторства" та передачі найкращого досвіду. Тоді ефект буде реальнj відчутним.

5000 - скромне досягнення

Сьогодні Регіональні Акценти досягли гарної "цифри" - 5000 переглядів. Цифра скромна за загальноприйнятими стандартами блогів, однак приємна з огляду на вузьку спеціалізацію Акцентів:-) Особливо зважаючи на зростаючу динаміку - 1000 переглядів були зроблені лише за останній місяць.

Кількість переглядів є досить посереднім показником популярності блогу, набагато важливішими є кількість читачів і постійних читачів. Statcounter говорить мені, що щотижня мій блог відвідує трохи більше 80 чоловік і 25 із них - регулярні читачі.

Дякую постійним і новим читачам, а також активним колегам, які інвестують час у коментарі до постів! Я намагаюся постійно змінювати і вдосконалювати Акценти, хоча часу на "фанкі" дизайн все ще не знайшла:-)

Можливо вам буде цікаво знати які пости стали найбільш популярними. Блоггер говорить про те, що у топ-п'ятірку постів (окрім "новинних" повідомлень)  ввійшли Місто майбутнього для України та Тренди 2011.  

 Хотіла тут написати про свої улюблені пости, але їх настільки багато, що не варто їх всіх перераховувати. І хоча я із задоволенням пишу на різні теми, особливо близькими мені є регіональна політика, розвиток міст, інновації, місцеве самоврядування.

А найбліжчим часом  чекайте більше новин про розвиток великих міст і міжнародне/прикордонне співробітництво - це два великі проекти над якими я зараз працюю. Тому повертайтеся на Регіональні Акценти і запрошуйте колег!

До зустрічі:-)

Мої новини тижня

Минулого тижня я дізналя що:

Австралійським науковцям і експертам певно набридло читати науково необґрунтовану фігню в інтернеті і вони вирішили створити власний експертний сайт новин. Свіжа ідея - науковці та експерти публікують якісні аналітичні матеріали на актуальні теми сьогодення, які можна почитати тут.  Цікаво, може колись й українським експертам набридне пофігізм наших медіа і вони візьмуться до справи?

ООН пішов стежиною візуалізації даних і використовує Google Data Explorer для публікації даних по індексу людського розвитку (Human Development Index, HDI). Ось тут можна подивитись динамічні графи (до речі, підготовка моїх власних діаграм за допомогою цього пакету забирає більше часу ніж я очікувала, хоча я звичайно не технічний геній!)


Любителям кластерів присвячується! Знайшла чудову схему туристичного кластеру Болеарських островів. Якби і у нас із такою фантазією та практичністю підходили до створення та схематизації кластерів. Однак у нас і справжніх кластерів обмаль - раз, два, підкажіть більше...

А всім фанатам дизайну, архітектури, міського планування, урбаністичних ландшафтів, економіки, політики, екології та естетики міста пропоную стежити за розвитком справ в Інституті медіа, архітектури і дизайну Стрілка (Москва). Якби мені було десь так на років 10 менше, то точно б подалася на одну із їхніх навчальних програм!

Якими мають бути політично-орієнтовані дослідження?

Сьогодні звернула увагу на свіже повідомлення на сайті Мінекономіки про публікацію останнього номеру журналу "Економіка України". Це видання фінансується за бюджетні кошти і спільно видається науково-дослідними установами Міністерств (економіки та фінансів) і Академією Наук.

Здавалося б, при нинішньому дефіциті бюджету та взагалі скудності коштів на дослідження та дорадчі послуги Уряд мав би дуже ретельно і вибірково ставитись до виділення коштів на дослідження, особливо у сфері економічної політики, політики соціального розвитку, державного управління, і вимагати дуже конкретних і актуальних розробок і практичних порад, які вже завтра можна було б впровадити у життя в урядових програмах, заходах, інструментах, а також в законах, стратегіях, розпорядженнях президента та інших регуляторних актах.

Коли читаєш короткі резюме статей "Економіки України" стає тоскно і млосно. Зрозумійте мене вірно - я не читала статті повністю, можливо вони супер-актуальні і практичні. Однак резюме, які пишуть саме для того, щоб зацікавити читача і змусити його прочитати весь опус, наводять на думку про занадто академічний стиль, стандартні підходи, стереотипні висновки і формальні рекомендації. Невже на такі політико-орієнтовані поради ми маємо витрачати додаткові бюджетні кошти? Можливо достатньо чисто академічних видань?

Коли нарешті ці крихти почнуть розподіляти прозоро і на конкурсній основі? Щоби не лише державні та академічні установи, але й аналітичні та "мізкові" центри могли спробувати свої сили у наданні Уряду серйозних аналітичних досліджень та конкретних сценаріїв і рецептів вирішення тих чи інших проблем.

Так роблять в Європі, Америці, Бразилії та десятках країн по всьому світу. Таким чином отримував кошти британський аналітичний центр ippr де я працювала декілька років. І в результаті наші ідеї опинялися на столі прем'єр-міністра, міністрів і ми цілком обґрунтовано говорили про те, які конкретні інструменти і реформи були запроваджені після публікації наших досліджень та політичних брифінгів і рекомендацій.

Я знаю точно, що один зі звітів, який я підготувала пару років тому по реформі регіонального врядування Англії, був прочитаний першими фігурами Британії і деякі його елементи запроваджені на практиці (попереднім урядом). В Україні таку гарантію мають одиниці неурядових організацій та експертів. І лише ті, які мають "вухо" і "гаманець" наближених до влади меценатів. А шкода, хто зна який клондайк знаходиться в експертних шухлядах та на експертних iPad. І лише рівний для всіх доступ до урядових дорадчих послуг може його "відкрити".

Проект Х для Росії - прогрес у Сколково

Минулого літа я написала серію постів про інновації в різних країнах та у різних аспектах. Одне з питань, яке особливо мене цікавить - це центрально керована інноваційна політика. Я зокрема слідкую що відбувається із "проектом Х" Росії, наукоградом Сколково.

Новини що надходять зі Сколково не зовсім системні, і як правило не зовсім позитивні. За гарними банерами, як наприклад будівництво дороги до Сколково, вибір архітектурного плану наукограду, створення дуже представницької ради фонду, вибір кваліфікованих менеджерів, дуже часто знаходяться менш привабливі факти і навіть скандали.

Вони вперто вказують на те, що держава, а точніше уряд, керуючи таким амбіційним та інноваційним проектом, на жаль, імпортує до нього всі біді російського державотворення та "ефективного управління" - корупцію, непотизм, сумнівне заволодіння земельними ділянками, суміш демагогії та нерозуміння сучасного ринку і потреб суспільства, централізований підхід без врахування думки громадськості, тотальне розкрадання в процесі будівництва та багато іншого.

Я не є фанатом Станіслава Бєлковського, але у статті для Слона минулого місяця він дуже гарно окреслив ключові проблеми Сколково і причини того, чому воно приречено на провал. Не всі його тези вірні. Особливо це стосується його думки щодо неважливості простору і просторової концентрації видів економічної діяльності у сучасному технологічному світі. Я вже декілька разів писала про протилежні тренди у розвинених країнах, де найбільш "віртуальні" компанії надають перевагу кластеризації та наближенню до подібних собі.

Однак він звів до купи багато цікавих і трагічних фактів із життя Сколково, які наводять на думку про те, що російська копія Силіконової долина буде нагадувати оригінал можливо лише назвою... А сама модель її створення, при всьому позитиві ідеї та стратегії, несе деструктивний заряд, оскільки бачення розвитку Сколково абсолютно не відповідає сучасній суспільно-економічній формації Росії та моделі управління (інноваційною) економікою. Звідси домінування героїні шпигунського скандалу та вартість розваленої дороги у горовах росіян - їм важко уявити це велике і світле майбутнє, яке створюється на їх очах перевіреними старими методами.

Як нещодавно зазначив мій знайомий російський професор, всі посади менеджерів у Сколково вже роздані "своїм" ефективним менеджерам. Дійсно талановитим людям місця не знайшлося. А шкода, все так добре починалося...

Мої новини тижня

Минулого тижня я дізналася декілька цікавих речей.

По-перше я із захопленням просканувала новий рейтинг (так, ще один!) від Economist Intelligence Unit щодо глобального "пулу" талантів - Global Talent Index. The outlook to 2015. 60 країн світу проаналізовано з точки зору здатності виробляти і приваблювати високоосвітчені і креативні кадри з унікальними навичками та здатністю удосконалювати свої вміння та знання. Цікавим є "перспективний" характер рейтингу - індекс розраховується для сьогоднішнього дня (2011 рік) та на майбутнє (2015).

Беззаперечний лідер рейтингу - США - причому і сьогодні і у майбутньому. Нордичні країни як завжди у лідерах - Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція у першій десятці. Там таки знаходяться Сингапур, Гонконг та Австралія. Україна у цьому конкурсі талантів на 43-му місці (сусід Росія - на 34-му). Є що вдосконалювати у власній хаті аби останні таланти не розбіглися по світу...

Тим часом в США склали десятку економічних видів діяльності (секторів), що дуже скоро кануть у безодню забуття. Серед "помираючих" титанів: "дротові" телекоммунікаційні компанії, фабрики по виробництву одягу, оренда DVD, CD та ігор, магазини з продажу музичних записів, фотостудії, видавці газет. Всі вони жертви або інноваційного прориву, або поглиблення глобальної торгівлі. Більшість із наведених тез релевантні і для України. Деталі і коментарі можна прочитати тут.

Іноді мене питають чому я мало пишу (або зовсім не пишу) про малі міста. Причини дві - мало часу і професійна пристрасть до метрополій. Однак нещодавно я знайшла цікавий американський ресурс - центр що займається дослідженням розвитку малих міст і сільських територій у Міннесоті. Вона звичайно від нас далеко, ця Міннесота, однак матеріали і проблеми якими вони займаються вражаюче нагадують наші. Тому читайте про Centre for Small Towns, Minnesota!

Ну і декілька слів про цікаві заходи що плануються найближчим часом у Києві. Незабаром день міста і тому суспільне життя кипить! Деякі заходи пов'язані із цим святом, а деякі - ні. Вам вирішувати що цікаво.

1. Захід від Урбан Х "Створимо разом Вуличну галерею посмішок 2011!" - 21 травня, Маріїнський парк
2. Книжковий Арсенал матиме спеціальні заходи з урбаністики та архітектури - 27 травня-1 червня, Мистецький Арсенал
3. Зустріч організаторів бренд-сесій міст (проект Бренд города - дело горожан) - 13 червня, Київ (треба реєструватися).

 У вас є інформація про інші цікаві заходи? Висилайте на мою адресу.

Міста можливостей

Світ побачило чергове цікаве дослідження про  глобальні фінансові, ділові та культурні центри. Консалтинговий гігант PWC опублікував звіт  "Міста можливостей" (Cities of Opportunity), що аналізує стан розвитку та перспективи на майбутнє 26-ти найбільших міст глобального значення - від Нью-Йорку до Пекіну, від Тороно до Москви, від Берліну до Сан-Пауло. Це вже четверте видання звіту.

Аналіз розвитку глобальних центрів робився за 66-ма показниками, що згруповані у 10 інтегральних індикатори:

1. Інтелектуальний капітал та інновації
2. Технологічний розвиток
3. Транспорт та інфраструктура
4. Здоров'я і безпека
5. Стійкий розвиток
6. Економічна міць
7. Легкість ведення бізнесу
8. Вартість
9. Демографія та якість життя
10. Стиль життя і можливості

Цікаві результати, які однак повністю співзвучні із іншими подібними ранжуваннями та індексами. Щоби бути успішним і приваблювати висококваліфіковані кадри та успішні компанії місто повинно бути не лише економічним мотором і фінансовим центром, але й також пропонувати цілий комплекс "послуг" і можливостей, які підвищують якість життя, креативність, інвестиційний клімат та створюють сприятливі умови для бізнесу.

Саме тому лідери рейтингу виглядають інакше від визнаних глобальних метрополій-лідерів. У п'ятірці лідерів є лише один "традиційний" глобальний центр - Нью-Йорк. Інші чотири міста є економічними середнячками, однак мають багато інших привабливих рис і тому більший потенціал і ширші можливості для розвитку- Торонто, Сан-Франциско, Стокгольм і Сідней. З іншого боку традиційні метро-лідери - Лондон, Париж, Токіо - обіймають 6-те, 8-ме та 14-те місце відповідно.

В рейтингу є близька до нас Москва, яка посідає 21-е місце. Це єдиний представник Центральної та Східної Європи у рейтингу. Рейтинг замикають Сан Пауло, Йоганесбург та Мумбай.

З повним текстом звіту можна ознайомитись тут.

А раніше я писала про інші рейтинги, наприклад:

1. Звіт EIU за підтримки Philips "Економіка життєздатності - якість життя у містах та економічне зростання"  (Liveanomics: Urban liveability and economic growth)
2. Звіт EIU на замовлення Siemens "Європейський зелений індекс міст" (European Green City Index).  

Конференція RSA: українські презентації

Як і обіцяла, публікую деякі презентації українських колег із нещодавньої конференції RSA у Ньюкаслі, яка була присвячена різним аспектам регіонального розвитку і регіональної політики в Європі та світі.

Теми досить різноманітні і дуже актуальні - від механізмів фінансування регіональної політики і місцевого розвитку у посткризовий період, особливостей інноваційної політики України, до траекторій розвитку міста Києва за останні роки. Також представлена презентація на більш "регіональну тему" - регіональні асиметрії на східному кордоні ЄС.

Презентації англійською мовою. Можливо незабаром на акцентах з'явиться ще декілька українських презентацій з конференції - я чекаю на відповіді колег.

Отож чотири презентації:

1. Olga Mrinska 'The economic crisis as an opportunity: the case of Kyiv'
2. Victor Chuzhykov and Oleksander Fedirko 'Comparative analysis of regional asymmetries of the EU Eastern periphery'
3. Olga Shevchenko 'New requirements for financing regional development in post-crisis Ukraine'
4. Tetiana Korneyeva 'Innovation policy and related trends in Ukraine'

Сподіваюся вам сподобається.

Акценти квітня

У квітні якось писалося менше, однак сподіваюся кількість була компенсована якістю:-)

Минулого місяця я була на щорічній міжнародній конференції Regional Studies Association (RSA) у Ньюкаслі. Відповідно народилося декілька постів-рефлексій з приводу почутого: про зміну парадигми регіональної політики, про різні типи регіональної політики і про роль різних чинників в економічному зростанні регіонів. Я також у найбліжчі дні опублікую ряд "українських" презентацій з конференції.

Також минулого місяця дві мої рідні країни - Україна і Британія - із головою продовжували заглиблюватися у реформи державного управління і політики просторового розвитку, про що дещо із розпачем я і писала. І якщо Британія досить послідовна у своєму безумстві, то українські реформи часто базуються на примарах і необґрунтованих твердженнях.

Я також писала про те, як не варто використовувати європейський досвід в Україні.

Ну і англійська сторінка поповнилась одним постом про траекторії розвитку Києва. Саме на цю тему був мій виступ на конференції RSA.

Також поспішаю повідомити про новий "колаборативний" блог, який ми почали вести разом із польськими колегами. Він англійською мовою і сфокусований на темі розвитку столичних міст світу. Якщо ви цікавитеся цією темою - підписуйтесь на розсилку! Однак він дуже свіжий і тому ще малорозвинений. Хоча це недолік який ми сподіваємося скоро усунути:-)