29 вересня 2010 р.

Brookings про роль кластерів

Минулого тижня Brookings опублікував новий аналітичний звіт про кластери (англійською) 'The Cluster Moment: Getting Real about the Economy', який я дуже рекомендую.

Взагалі у США останнім часом відбувається все більше дискусій навколо кластерів та їх можливостей у "перезарядці" виснаженої кризою економіки країни. Особливо важливими для відновлення економічного зростання вважаються регіональні інноваційні кластери (Regional Innovation Clusters - RICs), які розглядають як двигун розвитку того чи іншого штату та ідеальний інструмент для мобілізації наявного соціально-економічного потенціалу та переваг спеціалізації.

Я не буду переказувати всього змісту. Наведу лише дві ключові тези, які мені особливо сподобались і з якими я погоджуюсь на всі сто, особливо враховуючи мій практичний досвід:

1. Не намагайтесь створити кластери, підтримуйте вже існуючі
2. Приватний сектор має бути лідером всього процесу

Для України тема кластерів не нова, вона періодично випливає в економічних програмах уряду, регіональної та місцевої влади, а також у проектах, що фінансуються різноманітними організаціями, наприклад Проект економічного розвитку регіонів" Фонду ефективного управління. Розповіді про практичні результати цих ініціатив ще тільки попереду. Хоча одне можна сказати точно: наведені вище тези у нас поки що особливою популярністю не користуються...

28 вересня 2010 р.

Мерія: на відстані кліка

Останніми рокам центральні і місцеві уряди розвинених і не дуже країн світу впроваджують новітні технології для оптимізації процесів управління, документообігу та спілкування зі своїми роботодавцями, тобто нами, громадянами. Роль інтернету у цьому процесі важко переоцінити.

У розвинених країнах онлайн можна зробити більшість бюрократичних процедур - сплатити податки, подати різноманітні заявки, забронювати екзамен для отримання водійських прав, знайти сімейного лікаря, записати дитину у школу (інші речі можна вирішити за допомогою пошти і лише у виключних випадках треба особисто прийти на зустріч). У Британії наприклад всі ці речі можна зробити через єдиний урядовий портал - Direct.gov.uk.

Однак інтерактивне спілкування із громадянами залишалось поза технічних можливостей і старий добрий телефон та більш молода електронна пошта були основними каналами комунікацій. Однак технології що використовуються соціальними мережами типа Facebook або Twitter успішно можна використовувати і для більш приземлених господарських проблем - спілкування з приводу ремонту дороги біля вашого дому, оплати паркування, отримання консультації  щодо створення або розширення вашого бізнесу та ін. Одним із найкращих прикладів "інклюзивного" спілкування з громадянами, як я нещодавно дізналася, є місто Сіетл (Вашингтон, США) із його розвиненою "електронною мерією", де відповіді на більшість ваших питань знаходяться на відстані кліка мишки.

Це не дивно, подумаєте ви, адже Сіетл - це батьківщина таких технологічних гігантів як Microsoft, Amazon, Boeing (цінувальники мережевих кав'ярень будуть раді дізнатися, що Starbucks теж народився тут, як і Tally's, який мені більше сподобався під час супер-відпустки у Сіетлі у не такому далекому 2006:-))  Кажуть що завдяки Microsoft у Сіетлі виросло ціле покоління нових просунутих "технарів". Певно вони і створюють попит, а в результаті і пропозицію інтерактивного спілкування між працівниками мерії, починаючи з мера, та громадянами. На міському порталі www.seattle.gov ви можете не лише вирішити свої побутові проблеми, але й почитати блог мера, що має також свою сторінку на Facebook та Twitter, поспілкуватися із прокурором міста, подивитись в ефірі засідання міськради, яка також присутня у соціальних мережах. Більш того та сайті існує окрема сторінка-директорія що дає вам змогу дізнатися про присутність різних департаментів, послуг та людей мерії у соціальних мережах. Інший сайт - www.growseattle.com - для бізнесменів, які можуть знайти тут всю необхідну інформацію про створення і розвиток бізнесу на різних його етапах (та про те, як зробити його більш "зеленим"). А якщо у них виникне питання, то на нього одразу ж і гарантовано дадуть відповідь, якщо набрати вказаний на даній сторінці номер.

Я написала про свої враження  другу який мешкає у Сіетлі. Відповідь не забарилась, при чому із технічними деталями - Елдан просунутий громадянин і "юзер", оскільки працює у місцевій екологічній громадській організації. Він визнає, що Сіетл скоріше виключення а ніж правило навіть для США. Він до сих пір не може прийти до тями, що після його дзвінка до мерії дорогу біля його будинку поремонтували...на наступному тижні! І поділився ще декількома лінками на сайти, де можна знайти супер-розгорнуту статистичну базу із інформацією про місто та графство Кінг (де знаходиться Сіетл). 

Ну що ж, залишається лише сподіватися, що колись, не у такому далекому майбутньому, мер мого рідного Києва буде на відстані кліка, і дороги будуть ремонтувати після  мого одного і єдиного дзвінка.

Надія помирає останньою:-)

22 вересня 2010 р.

Донорські проекти у сфері регіонального і місцевого розвитку - короткий аудит


Я нещодавно зробила імпровізований аудит технічної допомоги у сфері моїх інтересів – місцевий і регіональний розвиток в Україні - і була здивована кількістю нині діючих проектів. Звичайно останніми роками деякі донори припинили свою діяльність в Україні, а деякі скоротили програми (оскільки ми стали багатше, навіть якщо криза знищила половину цих досягнень). Однак різноманітність технічної допомоги і її обсяги вражають. Здавалося б, у нас все має бути добре із такими радниками! 

Однак не все так просто. Список минулих проектів, якщо його тут навести, буде у рази довшим, а стан соціально-економічного розвитку регіонів, міст і районів, а також рівень розвитку самоврядування та відкритості влади, баланс у розподілі повноважень між рівнями влади та глибина фіскальної децентралізації залишають бажати кращого.

Але сьогодні мова не про глобальні проблеми - я просто вирішила поділитися із вами скороченими результатами мого мікро-аудиту. Я згрупувала проекти за донорами і даю просто назву проекту українською, іноді назву англійською,  а також веб-адресу, якщо змогла її знайти. Якщо вас цікавить більш детальна інформація - пишіть мені на omrinska@gmail.com або зверніться до Гуглу:-)

Також можете писати мені та залишати коментар у випадку, якщо я пропустила ваш проект:-) Ми всі недосконалі!

Отож, список:

Проекти Євросоюзу

1.   Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні (Support to Sustainable Regional Development), http://www.ssrd.org.ua

2.    Стійкий місцевий розвиток (Sustainable Local Development)

3.    Місцевий розвиток орієнтований на громаду (Community based approach to local development). Виконавець: ПР ООН, http://www.cba.org.ua/

4.    Технічна допомога українським муніципалітетам в рамках інвестиційної програми ЄБРР в Україні (EBRD-01 Technical Assistance Support for Ukrainian Municipalities). Виконавець: ЄБРР

5.    Прикордонне партнерство для стійкого розвитку громад (Cross-Border Partnership for Sustainable Community Development)


Проекти Канадської агенції міжнародного розвитку CIDA

1.    Удосконалення планування у сфері регіонального економічного розвитку (Improving Regional Economic Development Planning)

2.    Підтримка економічного зростання та розвитку міст (Support for Economic Growth and Development in Local Municipalities)

3.    Регіональне врядування і розвиток (Regional Governance and Development), http://www.rgd.org.ua


Проекти Агенції міжнародного розвитку США USAID

1.    Проект реформи міського теплозабезпечення (Municipal Heating Reform Project)

2.    Розбудова ринку енергоефективних технологій муніципального сектору в Україні (Developing the Municipal Energy Efficiency Market in Ukraine)

3.    Ефективне водопостачання у місті Алчевськ (Efficient Water Supply for the City of Alchevsk)

4.    Ініціатива з питань розвитку як інструмент забезпечення інтересів органів місцевої влади в Україні (Діалог) (Development Initiative for Advocating Local Governance in Ukraine (DIALOGUE) Project), Бенефіціар: Асоціація Міст України (АМУ)

5.    Ініціатива щодо вдосконалення системи місцевого фінансування в Україні (Municipal Finance Strengthening Initiative (MFSI) Project for Ukraine)

6.    Проект «Локальні інвестиції та національна конкурентоздатність» (ЛІНК) (Local Investment and National Competitiveness LINC), http://www.linc.com.ua/ukr/


Проекти Німецького Товариства технічного співробітництва GTZ

1.    Підвищення якості муніципальних послуг в Україні (місто Луганськ)

2.    Підтримка фінансової діяльності на селі

3.    Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львів

4.    Енергоефективність у будівлях, www.eeib.org.ua  

5.    Пілотний проект «Енергоефективна забудова»


Проекти інших донорів

1.    Програма Ради Європи «Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні» (за підтримки Шведської агенції міжнародного розвитку)

2.    Муніципальна програма врядування та сталого розвитку ПР ООН, http://msdp.undp.org.ua/

3.    Швейцарсько-український Проект підтримки децентралізації DesPro, http://www.despro.org.ua/

4.    Програма посилення спроможності місцевих органів влади України (фінансується Данським міністерством міжнародного розвитку DANIDA і виконується Радою Європи) (Strengthening the capacity of local authorities in Ukraine)

18 вересня 2010 р.

І ще раз про перспективи інноваційних центрів у Росії

У липні я писала про інноваційний прорив у Росії, який здебільшого стимулюється урядом та великими державними корпораціями, а левова частка коштів надходить із державного бюджету. При цьому Росія має "кремнієві" амбіції, особливо щодо створення наукового центру у Сколково.

Я тоді досить критично поставилась до ідеї запозичення ліберальної моделі із США у державі з "керованою демократією та державно-корпоративним капіталізмом". А сьогодні на Руформаторі я знайшла дуже цікаву статтю (переклад з англійської) американського науковця і підприємця із багаточисельними титулами Вівека Вадхви чому саме силіконова модель не може спрацювати у Росії або будь-якій іншій країні зі схожими суспільно-економічними умовами розвитку. Українським інноваційним ідеологам теж слід прислухатись до наведених аргументів, бо вони є актуальними і у наших умовах. Більш прийнятними для нас мають бути моделі інноваційного розвитку та організації інноваційних центрів із Індії чи Китаю, або Бразилії чи Ізраїлю. Про них я знаю менше - може у когось є цікаві джерела?

Правда у перекладі статті є помилка  - 52% компаній у Силіконовій долині США були засновані не емігрантами, а імігрантами. Здавалося б, одна літера, а зміст протилежний:-)

16 вересня 2010 р.

Регіональна політика Англії - знову ті самі граблі

В Англії зростає хвиля обурення щодо підходу нового уряду до регіонального та місцевого управління. При чому критика звучить не лише із вуст тисяч працівників АРР та бенефіціарів їх інвестиційних програм, але й з вуст економістів, підприємців, професійних об'єднань та місцевих рад. Навіть у середині Уряду немає єдності - консерватори та ліберал-демократи, що є міноритарними партнерами по коаліції, мають досить різні погляди на те, що потрібно для пожвавлення економічного зростання у регіонах та на місцях.

Консерватори традиційно мають сильну неприязнь до будь-якого терміну, що включає слово "регіональний", у тому числі до агенцій регіонального розвитку, регіональних асамблей, регіональних міністрів - список можна продовжувати. Для них регіон є абстрактним та штучним поняттям, що було нав'язано лейбористами для посилення державного контролю над місцевими радами (хоча мережа регіонів з'явилася ще за попереднього уряду консерваторів!). Вони відстоюють ідеї "локалізму", підкреслюючи важливість місцевого самоврядування у вирішенні соціально-економічних проблем та говорять про те, що регіональний рівень є зайвим, таким, що знищує самобутність територій, стримує економічний розвиток громад і віддаляє простих громадян від отримання якісних публічних послуг.

Консерватори впевнені у тому, що їх мантра локалізму є ідентичною процесу децентралізації, якого так потребує занадто централізована англійська система врядування. Однак насправді, скасовуючи регіональні інституції, як наприклад АРР (читайте мої попередні пости тут і тут), консерватори не послаблюють, а посилюють централізацію влади, оскільки велика частка функцій із регіонального рівня передається не місцевим радам, а центральним міністерствам. Отож попередня критика на адресу лейбористів у зростанні ролі держави у сфері територіального управління та соціально-економічного розвитку іде у розріз із власними кроками нового уряду, що ведуть до ще більшої концентрації влади в Уайтхолі (англійський аналог вулиці Грушевського). Більш того, як і лейбористи, вони пропонують уніфікований підхід для всієї Англії - скасувати регіональні інституції усюди, включаючи три Північні регіони, де регіональна ідентичність набагато сильніша ніж на Півдні країни.

Проблема навіть не у непослідовності коаліційного уряду у втіленні передвиборчих обіцянок, а у способі, яким це робиться. Процес знищення АРР та створення на їх місці "Місцевих економічних партнерств" (Local Economic Parnerships - LEP) є сумбурним і деструктивним. Одні знищуються ще до того, як інші створюються. Майже повна свобода формату створення LEP призвела до того, що уряд отримав біля шести десятків абсолютно різнобарвних та різних за якістю пропозицій, багато із яких грають на руку місцевим конфліктам та нездоровій територіальній конкуренції, що склалася між містами та суб-регіонами протягом століть. Багато проектів просто економічно неможливо реалізовувати на місцевому рівні, оскільки вони потребують просторової економії масштабу. Одночасно пропозиції щодо створення більш крупних партнерств, які об'єднують декілька місцевих рад або навіть цілий регіон (як наприклад Північний Схід) є більш складними і Уряд відноситься до них досить стримано, знову ж таки, підкреслюючи необхідність максимальної локалізації.

А тим часом заморожуються та повністю припиняють існування сотні інвестиційних проектів, які несуть загрозу стагнації і у без того проблемних громадах. Уряд заборонив АРР вкладати кошти у нові та у більшість існуючих проектів, в тому числі європейських, що відповідно зупиняє транші із Брюсселю (АРР є головними розпорядниками коштів європейських регіональних фондів). А їх невчасне використання може означати повну втрату коштів, адже Єврокомісія функціонує за принципом безповоротності невитрачених коштів.

Хто лише у загальних рисах знайомий із британською регіональною політикою буде шокований регулярними революційними змінами у законодавчій, інституційній та фінансовій системі - не проходить і двох-трьох років без того, аби не з'явилося нове міністверство, або нова політика, або новий концептуальний підхід чи бюджетна інновація. Досить часто зміни на краще, однак непослідовність дій призводить до втрати попередніх позитивних результатів та "калейдоскопу" моделей, що не отримують продовження. Уривчастість реформ є роком Британії протягом останніх п'ятидесяти років і, на жаль, немає ознак того, що новий уряд може змінити цей негативний тренд. Іншим "прокляттям" регіональної політики Англії є те, що вона повністю концентрується на діях центрального уряду та ігнорує місцевих партнерів. Як і в Україні, англійські регіони та території завжди відіграють роль об'єктів а не суб'єктів регіональної політики. А шкода - можливо новому уряду слід повернутися до витоків - визначення трьох типів регіональної політики - і тоді можливо слова "регіон" та "регіональний" не будуть сприйматися як щось вороже та неприроднє.

13 вересня 2010 р.

Місцеві кольори - гарна стаття

Сьогодні я прочитала гарну статтю на Paralleli, яка стисло характеризує основні проблеми майбутніх місцевих виборів, а також політичну різнобарвність найбільших міст України. Цікавий аналіз, що заслуговує на увагу.

У ній до речі, між іншим, згадується і про ігнорування Урядом та Президентом пропозицій від українських та зарубіжних організацій щодо системи організації місцевих виборів. До "проігнорованих" відноситься і АМУ, на нещодавньому форумі якої голова Уряду відвішував компліменти Асоціації і роздавав досить загальні обіцянки щодо покращення ситуації на місцевому рівні. Судячи з усього найважливіших змін так і не відбудеться (дивись попередній пост).

9 вересня 2010 р.

Український Муніципальний Форум

Сьогодні у Ялті розпочинає свою роботу шостий Український Муніципальний Форум, який організований Асоціацією Міст України (АМУ). Програма заходу вражає - за три дні учасники мають намір вислухати і обговорити досить широкий спектр питань, що безпосередньо турбують міських голів, а значить і їх виборців.

Зокрема велика увага буде приділена питанням енергоефективності, теплопостачання, утилізації відходів, інших комунальних послуг, питанням стратегічного планування та державно-приватного партнерства, бюджетним проблемам та ін. Судячи із програми на форумі будуть представлені результати впровадження деяких пілотних проектів у цих галузях, що в основному фінансуються проектами технічної допомоги Уряду США (USAID).

Однак певно більшість учасників Форуму та нас, простих спостерігачів, цікавлять питання пов'язані із проведенням у жовтні 2010 року місцевих виборів. Завтрашній день Форуму буде досить напакований різнокаліберними урядовими та парламентськими фігурами - від Прем'єр Міністра до міністрів та голів парламентських комітетів - отже слід чекати гучних і не дуже гучних заяв у цій сфері. Хотілося б почути про ефективність та прозорість передвиборчої кампанії у різних регіонах України. Адже від цього залежить чи прийдуть до влади на місцях люди, яким виборці хочуть довірити свої проблеми, а також рішення і дії яких вони зможуть контролювати протягом всієї каденції місцевих рад. Відповідно рішення у соціально-економічній сфері будуть залежати від самостійності та відповідальності місцевих лідерів, які готові вести активний (а не пасивний) діалог із центральним урядом для покращення конкурентності економіки регіону та добробуту його населення.

Хоча, на жаль, судячи зі списку учасників, диверсифікованого підходу навряд чи слід чекати - партія влади затьмарила всі інші політсили своїм солідним представництвом на Форумі. І невідомо скільки ще (потенційних) міських голів перейдуть під прапор Партії Регіонв найближчим часом. Хоча щось мені підказує, що це навряд чи будуть відкрито обговорювати у пленарній залі Форуму...

Будемо слідкувати за новинами...

2 вересня 2010 р.

Київ: Економія на демократії

Українські політики та бюрократи не стомлюються дивувати інноваційними рішеннями у сфері місцевого самоврядування. Остання новинка - запропоновані Київрадою зміни до Закону про столицю, що дозволяли б скасування районних рад. Основний аргумент - це звичайна норма, яка передбачена для всіх інших великих міст країни. Супер-основний аргумент - це дозволить зекономити значні кошти у часи фінансової скрути. Ідеологічне пояснення - це радянський пережиток.

Із цими трьома аргументами варто і треба посперичатись. Особливо враховуючи хаотичний характер пропозицій, що виникли вчора, а затверджувати їх треба було позавчора. У даній ситуації бракує комплексної візії розвитку київської громади, захисту інтересів її громадян, глибоких фінансових розрахунків, аналізу адміністративних та регуляторних наслідків, а головне - голосу самих киян! Тому перша реакція - це політичний проект, а не програма довгострокових реформ, що спрямована на покращення життя киян

Київ не можна порівнювати із іншими містами України хоча б тому, що за розмірами він майже удвічі більший за наступне по кількості населення місто. До того ж Київ є столицею держави, а отже його Адміністрація та Рада виконують функції та наглядають за процесами небаченими у Донецьку або Одесі. Тому аргументація про те, що у Львові, Харкові та Одесі справи пішли вгору після скасування рад, не може поширюватися на Київ. Масштаби не ті, райони потрібні для ведення щоденних справ громади, тому й існує закон про столицю.

Що принесе скасування рад у фінансовому плані? Скорочення сотень місцевих депутатів можна порівняти зі скороченням адміністративно-бюрократичного апарату невиборних райдержадміністрацій. Вже більше десяти років в Україні визрівало питання скасування місцевих адміністрацій і створення справжніх виконавчих органів місцевих рад, оскільки на місцевому рівні представництво центральної влади у такому масштабі і формі є  необов'язковим і часто шкідливим, оскільки посилює бюрократію та зарегульованість. Отже Київрада (читаю Уряд України) іде проти здорового глузду, що був опробований у десятках країн Європи, а також проти положень Європейської хартії місцевого самоврядування, яку ми підписали та маємо виконувати.

В той час як вся Європа та інші прогресивні (і не дуже) країни світу реформують державний апарат та адміністративну систему у напрямку посилення децентралізації та принципу субсидіарності, прозорості та підзвітності влади, Київська влада хоче рухатись у протилежному напрямку. Замість наближення послуг до громади вона хоча віддалити їх. Замість посилення громадського контролю вона хоче його обмежити. Довгострокові пріоритети розвитку столиці та її громади відсунуті на задній план заради короткострокових інтересів та амбіцій однієї політичної сили.

Якщо ситуація із "перенасиченням" демократично обраними органами влади у Києві дійсно існує, то починати треба із думки громади. Слід провести референдум та інтенсивні громадські обговорення більш ефективної та "економної" адміністративно-територіальної системи. І вже за результатами цього процесу міські обранці мають ініціювати зміни (якщо це виявиться потрібним).

На жаль у нас завжду все робиться навпаки. І хоча багато хто може закинути, що запропоновані зміни не несуть "негайного" характеру, реалісти розуміють, що всі ці "рухи" спровоковані осінніми виборами до місцевих рад. А у Києві партія влади має дуже слабку базу підтримки, а отже шанси на утримання влади досить прозорі.

Питання ефективності та вартості держапарату та виборних органів є важливими. Їх має вирішувати кінцевий "роботодавець" - виборці столиці. А зробивши перший крок треба зробити і другий. Запитати у киян також чи задоволені вони ефективністю Київради або Верховної Ради. А у депутатів та чиновників попросити втамувати потяг до дорогих авто та щедрих соцпакетів. Тоді знайдуться кошти і на місцеві ради.