20 липня 2010 р.

Свято спорту - ціна питання

Щороку ми спостерігаємо за "битвою" країн та міст світу за право проводити той чи інший спортивний захід (або отримати статус культурної столиці). У чому причина?

Для більшості місцевих лідерів та урядів це можливість показати себе гарних та розумних, відкрити іноземцям вікно у свій світ, а також довести місцевим мешканцям, що "вони того варті". Окрім іміджевих причин, які все ж таки на хліб не намажеш, часто наводяться економічні чинники - користь від проведення заходу для місцевої або національної економіки.

Демонстрація організаційних, будівельних, дизайнерських, хлібосольних якостей місця проведення заходу має справити позитивне враження на інвесторів та в результаті призвести до припливу інвестицій у різні сфери економіки, навіть найбільш віддалені від спортивно-розважальної сфери. Однак це у випадку, якщо враження буде позитивним і трансформованим у зростаючі інвестиційні рейтинги.

Як правило економічні вигоди від проведення олімпіад чи футбольних чемпіонатів є досить примарними і мало хто може привести точну цифру КПД від проведеного заходу. Є сухі цифри - чисті витрати, чисті прибутки.

Отож про цифри. На організацію останнього Кубку світу з футболу у ПАР було витрачено приблизно 6 мільярдів долларів, із них приблизно 4 мільярди - з державного бюджету (1.5 млрд на будівництво стадіонів та прилеглих територій, 1.8 млрд на дороги, 0.5 млрд на аеропорти, порти та інші "пункти прибуття"). І це у країні з високим рівнем бідності, одним з найвищих у світі рівнем захворювання на СНІД, складною криміногенною та коррупційною ситуацією. Багато хто задається питанням, а чи варто було "запрягатися" у ці санчата. Особливо після оприлюднення фантастичних новин - прибутки від проведення ЧМ сягнули 3 млрд. дол., однак майже вся сумма відійде у власність... ФІФА. Тобто витрати лягли на плечі ПАР, а реальні короткострокові прибутки від спонсорських та телепакетів - футбольній бюрократії.

Олімпійські ігри у Лондоні у 2012 році будуть коштувати британським платникам податків біля 9.5 млрд. ф.ст (15 млрд. дол.). Хоча з огляду на останні тенденції жорсткої бюджетної економії та скорочення фіскального дефіциту Організаційний комітет вишукує всі можливості для економії. За останні 3 роки бюджет вдалося скоротити на 900 мільйонів і це не межа - в результаті спрощення та стрімлайнінгу закупівель, економії на контрактерах та використання менш дорогих матеріалів. Хоча багато хто задається питанням -  навіщо Лондону це потрібно? З іміджем і популярністю у нього все ок. Однак Уряд та міська влада мають свої мотиви - вони використовують Олімпіаду як інструмент регенерації найбільш депресивних районів столиці - про це трохи згодом.

Лондону далеко до Пекіну - там на літні Олімпійські ігри 2008 року було витрачено біля 44 млрд. дол. і ніхто найближчим часом не зможе організувати більш вражаюче видовище та рівень організації. Китай може собі дозволити таку розкіш - країна має вражаючі темпи економічного зростання та фантастичні національні резерви, тобто є що витрачати. Хоча знову ж таки, багато хто задається питанням, а чи не можна було використати кошти більш раціонально, з огляду на величезну кількість населення, що живе на межі бідності.

Тепер щодо Євро-2012. У квітні 2010 року Уряд України прийняв рішення про збільшення бюджету на організацію української частини турніру на 2 мільярди долларів - до фантастичних 18 мільярдів долларів (порівняйте з Лондонською Олімпіадою!). Правда у нещодавній статті Bloomberg були озвучені дещо інші цифри - 3.3 млрд.дол., незрозуміло яке джерело такого позитиву. Планується, що приватний сектор докладе ще 10 мільярдів долларів у спортивну, транспортну  та готельну інфраструктуру. І це лише половина свята - Польща на своїй "половині поля" витратить значну суму (було складно знайти точну цифру), однак тягар буде не таким важким, оскільки країна отримає значну підтримку з Брюсcеля - великий плюс членcтва у ЄС!

Організатори Євро-2012 в Україні говорять про довгостроковий економічний ефект, але без особливої конкретики. Головні аргументи, які наводять уряд та авторитетні міжнародні організації, як наприклад Світовий Банк - створення робочих місць, покращення стану інфраструктури, поштовх економіці через будівельну індустрію, торгівлю, туризм та ін. Хоча зважаючи на кризову ситуацію та відмову багатьох інвесторів співпрацювати (за браком коштів), результати можуть бути менш райдужними. Наскільки я знаю, станом на початок липня 2010 року на будівництві Олімпійського стадіону в Києві вже три місяці не виплачувалась зарплата будівельникам...

Далі буде

Немає коментарів:

Дописати коментар