Чи щастя в грошах?

Всі ми хоча б одного разу проклинали статистику за її незграбність – відсутність тих чи інших показників, їх несвоєчасність, непослідовність, або у крайньому випадку дороговизну інформації :-) Мене традиційно цікавить питання продуктивності і конкурентоспроможності економіки, особливо в розрізі регіонів або міст. Я про це писала і в Україні і у Великобританії. Відповідно постійно цікавлюся показниками, які можуть відобразити ці два явища (у Великобританії, щоб ви знали, якість статистики постійно викликає дуже гарячі дискусії, її якість постійно критикують. Головний статофіс нещодавно став незалежним від уряду органом). Зокрема, багато британських експертів сходяться на тому, що традиційні показники продуктивності регіону – як то ВВП, ВНП або навіть доходи на душу населення – не завжди правдиво відображають реальну ситуацію «благополуччя» у тій чи іншій країні або регіоні. Ми з колегами про це говорили у ряді звітів про стан економіки Північної Англії (можна прочитати тут). Єврокомісія вже витратила не один мільйон Євро на дослідження цього ж таки питання.

Французам теж не подобається стан їх статистики, а президент Ніколя Саркозі був таким незадоволеним вузьким виміром національного добробуту, що замовив групі експертів начолі із Джозефом Стігліцем та Амартія Сеном (про них сподіваюся ми ще якось поговоримо) дослідження – як покращити статистикуу Франції для точнішого виміру економічного розвитку і соціального благополуччя? Звіт можна знайти тут.

У деталі я вдаватися не буду, скажу лише, що експерти рекомендують відійти від виміру виробництва до виміру доходів і споживання в якості показника добробуту. Вони також пропонують відрізняти «сьогоднішню якість життя», та «якість стійку», яка не пропадає із часом. Є там багато інших цікавих ідей, варто почитати.

Ці роздуми змусили мене пригадати нещодавній звіт, який підготував Інститут економічних досліджень та політичних консультацій «Вплив світової економічної кризи на українську економіку: регіональний аспект». Чесно кажучи я була розчарована, бо очікувала чогось іншого. Це виявився стандартний пристойний галузевий аналіз із регіональним забарвленням – ВВП, промисловість, сільське господарство, інвестиції, торгівля, доходи, безробіття і т.д. Комплексної картини про те, яким чином регіони постраждали і головне відреагували на кризу я не знайшла. Мене цікавить питання – чи дійсно це погано для всіх і кожного втратити сьогодні певні виробничі потужності, які мабуть і так вже на ладан дихали і зі скрипом конкурували на світових ринках? Чи може вони таким чином зможуть побудувати нову структуру економіки, яка більше відповідає реаліям завтрашнього дня? Чи користуються нині регіони можливістю шумпетеріанського «творчого знищення»? Відповіді не знайшла.

Може хтось бачив якісь пристойні дослідження на цю тему?

Європейські посиденьки

На цьому тижні у Брюселі відбулися традиційні, сьомі Відкриті Дні регіонів і міст Європи. Це грандіозний захід під егідою Єврокомісії та Комітету Регіонів, на який з’їзжаються представники регіональних і місцевих органів влади зі всіх країн-членів ЄС та інших країн Європи (33 загалом), представники бізнесу, громадського сектору, експерти, науковці, преса та ін. Цього року форум зібрав 7 тисяч учасників, які прийняли участь у більш ніж 250 заходах.

Мені випала нагода відвідати цей форум два роки тому і можу сказати, що атмосфера була просто фантастичною. Тисячі людей, які розмовляють однією мовою – якщо не буквально, то фігурально. Вся «євробюрократична» частина Брюселю була окупована регіонами та їх партнерами з різних секторів, місто було наповнене дискусіями та подіями, які стосуються безпосередньо регіонів та місцевих органів влади. Звичайно, також було багато «регіональних вечірок», що також важливо для утримання високого рівня зацікавленості серед учасників:-)

Цього року домінуючою темою форуму була економічна криза та шляхи її подолання, що можуть і мають бути здійснені на місцевому та регіональному рівнях. Європейці прийшли до висновку, що запровадження інновацій у різних сферах економіки та суспільного життя є шляхом до економічного зростання і підвищення конкурентності Євросоюзу.

Цікаво, що тема кризи та регіональних відповідей на неї обговорювалася і на цьогорічному Львівському економічному форумі, що відбувся на початку жовтня у Трускавці. Так скалалося, що у минулому я мала задоволення прийняти участь і у цьому заході, при чому не один раз. Під час форуму Губернатор Львівщини Микола Кміть ініціював підписання Меморандуму про сприяння розвитку регіонів між регіональними лідерами та Урядом України. Цей документ має встановити засади синхронізації дій центральної та регіональної влади, а також сприяти реформуванню бюджетної сфери для укріплення фінансових позицій регіонів. Здається, що представники різних щаблів влади в Україні, після майже двох декад дискусій, все ще шукають спільну мову...

Тобто Європа, яка вже визначилася із «лексиконом» та правилами гри, дивиться у майбутнє і визначає пріоритети виходу з кризи. А ми, в Україні, все ще намагаємося встановити правила гри та «озброїти» регіони базовими можливостями для здіснення по справжньому автономних та суттєвих кроків на шляху до економічного розвитку та добробуту місцевих громад. Не важко здогадатись хто вийде із кризи швидше і у найкращій формі :-(

Цікаво, чи відбудеться «наближення» тематики дискусій наступного року? Будемо слідкувати. А якщо у вас є бажання і фінансові можливості, то ви можете почати готуватися до наступних Відкритих Днів у Бельгії вже сьогодні – програма вже планується, а готелі бронюються:-)

Асоціація регіональних досліджень

Починаю блог із розповіді про Асоціацію регіональних досліджень (Regional Studies Association), представником якої в Україні я є разом із Тетяною Корнєєвою. RSA є однією з найстаріших і найавторитетніших професійних асоціацій для спеціалістів, які займаються питаннями місцевого та регіонального розвитку. Разом із Міжнародною Асоціацією регіональних студій (International Regional Science Association), про яку я розкажу пізніше, RSA складає кістяк міжнародного середовища експертів та практиків у сфері регіональної політики. У списку її членів ви знайдете більшість авторів, на яких ви посилаєтесь у своїх наукових працях, та більшість урядовців, які приймають рішення щодо просторового розвитку їх країн (та Євросоюзу).


Детальну інформацію про заходи, публікації та діяльність RSA можна знайти на її сайті, на який можна перейти по лінку, наданому вище (практична порада - якщо ви завантажите останню версію Google Toolbar, то зможете скористатися функцією автоматичного перекладу на українську або російську мову. І хоча переклад "комп'ютерний" і містить багато помилок, все ж таки можна отримати загальну уяву про зміст сайту). Однак скористатися всіма перевагами Асоціації - доступом до мережі експертів, інформаційних ресурсів, професійних журналів Regional Studies тa Regions, знижками на купівлю професійної літератури та на участь у регулярних конференціях і семінарах Асоціації - можливо лише у статусі її члена.


Традиційно вартість членства була непідйомною для українських науковців та практиків. Однак розуміючи цю проблему, минулого року Асоціація переглянула свій підхід до членських внесків і запровадила диференційовані тарифи для експертів із різних регіонів світу. Отож на сьогоднішній день вартість членства для українських експертів складає 50% від "базового" тарифу. Для індивідуальних членів вона становить 52 Євро, для студентів - 24 Євро і для корпоративних членів (організацій та інститутів) - 105 Євро на рік. Є також спеціальний тариф для молодих професіоналів та для експертів, які вийшли на пенсію (39 Євро). Отож з'явилася реальна можливість приєднатися до міжнародно визнаного осередку нових ідей та потенційних партнерів за порівняно невелику плату.

Якщо вас зацікавила ця інформація, то пишіть мені із запитаннями на адресу omrinska@gmail.com